Вивчення впливу діоксаглюкаміну, оксаглюкаміну і глюкозаміну гідрохлориду на функціональну активність шлунково-кишкового тракту

Abstract

Вивчено вплив похідних аміноцукру глюкозаміну на секреторну активність шлунка та моторику травного каналу. Об'єктами дослідження були глюкозаміну гідрохлорид та синтетичні сполуки — дїоксаглюкамін і оксаглюкамін. Використані наступні експериментальні моделі: виразки за методом Shay та метод "міток" за Stickey. У якості показників секреторної активності використовували: об'єм шлункового соку, рівень загальної кислотності та вільної соляної кислоти; моторну активність Ч-відношення шляху, який пройшла "мітка" по кишечнику, до загальної довжини кишечника. Речовини вводили пер-орально в дозах ED50 та 2ED50 за противираз-ковою дією. Встановлено, що досліджувані сполуки не мають істотної антисекреторної активності, однак вони чинять виражений проти в и райковий ефект, порівняний з ефектом ранітидину, що дозволяє припустити у сполук наявність здатності підвищувати захисні властивості слизової оболонки, тобто гастропротекторної дії. Діокса-і люка мін і оксаглюкамін у дозах, рівних ED50, а глюкозаміну гідрохлорид у дозі, рівній 2ED50, за противиразковою дією виявляють пригнічуючу дію на моторику ШКТ. Вказані властивості сполук можуть служити одним з компонентів їхньої гастропротекторної дії.

The influence of aminosugar glucosamine derivatives on the gastric secretion activity and intestine motility has been studied. The glucosamine hydrochloride and synthetic compound of dioxaglucamine and oxaglucamine were the objects of study. The following experimantal models have been used: Shay's ulcers and Stickey's method of marking. The following agents for parameters of gastric secretion activity have been used: gastric juice volume, general acidity and free hydrochloric acid levels; parameters ,of motility — ratio of marking path to general intestine length. The studied compounds were administrated orally in doses which were equal to ED50 and 2ED50 on anti-ulcer action. We have established that researched compounds do not show the significant anti-secretory effect, but they have expressed anti-ulcer action. It allows us to suppose the ability of compounds to increase the protective properties of gastric mucus. Dioxaglucamine and oxaglucamine in doses which were equal to ED50 and 2ED50 on anti-ulcer action, show the depressive action on the motility of gastrointenstinal tract. These properties of compounds can work as a component of their gastroprotective action.