Енурез: сучасні аспекти етіології, патогенезу, психо-,фармако-, фізичної та фітотерапії (Частина 1)

Abstract

В огляді (частина 1) розглянуто сучасні погляди на етіологію, патогенез та клінічний перебіг нічного нетримання сечі у дітей. Енурез – це поширене захворювання, що викликає значні порушення в найважливіших сферах життя дитини. Незважаючи на наявність міжнародного стандарту і клінічних рекомендацій з лікування нічного нетримання сечі, у фахівців немає єдиного підходу до ведення хворих на енурез. З метою систематизації сучасних поглядів на ці питання проведено аналіз 73 джерел. В огляді наведено критерії енурезу за МКХ-10 і DSM-5.0 і різні підходи до класифікації видів енурезу. Дається характеристика простої, невротичної, ендокринопатичної, епілептичної, невропатичної та диспластичної форм енурезу. Проаналізовано сучасні концепції патофізіології енурезу. Низка проаналізованих до сліджень підкреслює зв’язок енурезу з проблемами пробудження вночі, високим рівнем збудження кори головного мозку, фрагментованістю і низькою якістю сну. Зміни вегетативної нервової системи і гемодинаміки, що виникають у зв’язку з цими порушеннями, сприяють надмірному утворенню сечі та підвищенню активності сечового міхура. У частини хворих має місце ніктурія, яка пов’язана з циркадіанними коливаннями рівня вазопресину, що, однак, не завжди пояснює виникнення нічного нетримання сечі. У низці проаналізованих досліджень встановлено зв’язок поліурії зі змінами екскреції солей і води. Висвітлено також інші механізми патогенезу енурезу, що стосуються порушень резервуарної функції сечового міхура під час сну. Знання етіології та патогенезу енурезу допомагають лікарям краще зрозуміти природу стану конкретної дитини і, спираючись на сучасні протоколи, персоніфікувати лікування. У статті розглядається пацієнт-центрований підхід до лікування енурезу та послідовність лікувальних заходів, що включає поведінкову, сигнальну (alarm-терапію) і фармакотерапію, а за наявності показань також фізичну терапію та фітотерапію, детальний аналіз яких викладається у частині 2 огляду