http://dspace.nuph.edu.ua/handle/123456789/943 2026-04-20T23:41:27Z 2026-04-20T23:41:27Z Тимощук, Г. В. http://dspace.nuph.edu.ua/handle/123456789/36537 2026-04-20T13:15:58Z 2026-01-01T00:00:00Z

Название: Стресостійкість особистості як один із факторів ефективної професійної діяльності Авторы: Тимощук, Г. В. Краткий осмотр (реферат): У статті проведено теоретичний аналіз стресостійкості особистості як одного з ключових факторів ефективної професійної діяльності в умовах сучасного ринку праці, що характеризується нестабільністю, високим емоційним навантаженням, постійним тиском дедлайнів, конкуренцією та невизначеністю. Зазначено, що особливої актуальності проблема набуває в професіях з підвищеним психоемоційним навантаженням, де фахівці щодня стикаються з екстремальними ситуаціями, травматичним контентом, високою відповідальністю за життя та здоров’я інших людей, а також наслідками воєнного стану, економічної нестабільності та постпандемійних трансформацій. Констатовано, що хронічний професійний стрес призводить до зниження продуктивності, зростання помилок, професійного вигорання, соматичних захворювань, депресивних і тривожних розладів. На основі огляду наукових досліджень продемонстровано еволюцію розуміння стресостійкості від пошуку захисних психосоціальних факторів до визнання її як динамічного процесу позитивної адаптації з акцентом на механізми, моделі та критичні оцінки конструкту. Висвітлено критичні функції стресостійкості та її вплив на ефективність професійної діяльності через системну взаємодію механізмів. Підкреслено значущість стресостійкості як стратегічно важливої особистісної якості в умовах викликів сучасності, особливо в Україні. Установлено, що її цілеспрямований розвиток через тренінги, психотерапію та організаційні заходи є інвестицією в кадровий потенціал і психологічне здоров’я фахівців. До перспектив подальших досліджень віднесено емпіричне вивчення ефективності інтервенцій у конкретних професійних групах в умовах тривалої кризи.; The article presents a theoretical analysis of personal stress resistance as one of the key factors of effective professional activity in the conditions of the modern labor market, which is characterized by instability, high emotional strain, constant deadline pressure, competition, and uncertainty. It is noted that the issue becomes particularly relevant in professions with increased psycho-emotional load, where specialists daily face extreme situations, traumatic content, high responsibility for the lives and health of others, as well as the consequences of martial law, economic instability, and post-pandemic transformations. It has been established that chronic occupational stress leads to decreased productivity, increased errors, professional burnout, somatic diseases, depressive and anxiety disorders. Based on a review of scientific research, the evolution of understanding stress resilience has been demonstrated, from the search for protective psychosocial factors to recognition of it as a dynamic process of positive adaptation, with an emphasis on mechanisms, models, and critical evaluations of the construct. The critical functions of stress resistance and its impact on professional performance through the systemic interaction of mechanisms are highlighted. The significance of stress resistance as a strategically important personal quality in the face of contemporary challenges, especially in Ukraine, is emphasized. It is established that its purposeful development through training, psychotherapy, and organizational measures is an investment in the human resources potential and psychological health of specialists. Prospects for further research include the empirical study of the effectiveness of interventions in specific professional groups under conditions of prolonged crisis.

2026-01-01T00:00:00Z Тимощук, Г. В. http://dspace.nuph.edu.ua/handle/123456789/36316 2026-03-19T14:43:12Z 2026-01-01T00:00:00Z

Название: Емоційне вигорання як категорійно-понятійна проблема Авторы: Тимощук, Г. В. Краткий осмотр (реферат): У статті представлено історичний та теоретичний аналізи категорії «емоційне вигорання» в психологічній науці. Зазначено, що початок вивчення поняття пов’язаний з роботами Г. Фройденбергера (1974 р.), який трактував його як стан фізичного, емоційного та мотиваційного виснаження унаслідок тривалої взаємодії з людьми в умовах високого емоційного напруження. Констатовано набуття дослідженнями у 1980-х р.р. конструктивного характеру, який був пов’язаний з розробкою стандартизованих методик (К. Маслач, С. Джексон). Емоційне вигорання, зокрема, розглядалося як форма трудового стресу в організаційному контексті. З середини 1990-х р.р. наукові розвідки перейшли до емпіричної фази з експоненційним зростанням публікацій (В. Бойко, М. Лейтер, Т. Марек, К. Маслач, В. Шауфелі та ін.). Зауважено на досить широкому діапазоні сучасних робіт, що засвідчує актуальність, комплексність і значущість проблеми. Установлено існування двох основних підходів: результативного (структурно-симптоматичного), де емоційне вигорання трактується як стійкий стан з вимірюваними симптомами (Е. Аронсон, К. Маслач, А. Пайнс, В. Шауфелі та ін.), та процесуального (стадійного), що акцентує динаміку розвитку (В. Бойко, М. Буриш та ін.). У межах результативного підходу розглянуто одно-, двох-, трьох- і чотирьохфакторну моделі з домінуванням трьохфакторної моделі К. Маслач (емоційне виснаження, деперсоналізація, редукція досягнень). Висвітлено фактори ризику емоційного вигорання: особистісний (нейротизм, перфекціонізм), організаційний (надмірне навантаження, обмеженість ресурсів) і рольовий (конфлікти, неоднозначність, нечіткі посадові інструкції, не узгоджені зусилля). Підкреслено актуальність і значущість проблеми в соціономічних професіях та її загострення в Україні. Наведено стадії емоційного вигорання та підкреслено його повільну динаміку, що ускладнює раннє виявлення. Робота узагальнює наукові погляди щодо емоційного вигорання як категорійно-понятійної проблеми та підкреслює необхідність здійснення профілактичних заходів для збереження психічного здоров’я.; The article presents a historical and theoretical analysis of the category «emotional burnout» in psychological science. It is noted that the beginning of the study of the concept is associated with the work of H. Freudenberger (1974), who interpreted it as a state of physical, emotional, and motivational exhaustion resulting from prolonged interaction with people in conditions of high emotional stress. It is stated that research in the 1980s acquired a constructive character, which was related to the development of standardized methods (К. Maslach, S. Jackson). Emotional burnout, in particular, was considered as a form of work-related stress in an organizational context. Since the mid-1990s, scientific research has entered an empirical phase with exponential growth in publications (V. Boyko, M. Leiter, T. Marek, K. Maslach, W. Schaufeli, etc.). This has been noted across a fairly wide range of contemporary studies, highlighting the relevance, complexity, and significance of the issue. Two main approaches have been identified: the outcome-based (structural-symptomatic) approach, where burnout is treated as a stable condition with measurable symptoms (E. Aronson, K. Maslach, A. Pines, W. Schaufeli, etc.), and the process (stages) approach, which emphasizes the dynamics of development (V. Boyko, M. Burysh, etc.). Within the outcome-oriented approach, one-, two-, three-, and four-factor models were considered, with the three-factor model by K. Maslach (emotional exhaustion, depersonalization, reduced personal accomplishment) being predominant. The risk factors for burnout were highlighted: personal (neuroticism, perfectionism), organizational (excessive workload, limited resources), and role-related (conflicts, ambiguity, unclear job instructions, uncoordinated efforts). The relevance and significance of the problem in socio-economic professions and its exacerbation in Ukraine were emphasized. The stages of emotional burnout were presented, noting its slow dynamics, which complicates early detection. The paper summarizes scientific views on emotional burnout as a conceptual and categorical problem and emphasizes the need for preventive measures to maintain mental health.

2026-01-01T00:00:00Z Lysenko, N. O. Lytvynenko, O. O. Savina, V. V. http://dspace.nuph.edu.ua/handle/123456789/36315 2026-03-19T14:08:41Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Latin-English translation of anatomical metaphors by monoterm Авторы: Lysenko, N. O.; Lytvynenko, O. O.; Savina, V. V. Краткий осмотр (реферат): The article outlines the potential of scientific medical metaphor, particularly in its nominative function. It examines the features of translating anatomical and pathoanatomical metaphorical terms into English using single-term equivalents from Latin, substantiates the historical aspect of such choices, and presents a classification of applied modifiers. The experience of domestic and foreign researchers, including Yu. Brazhuk, N. Tsisar, H. Usyk, T. Kyrylenko, O. Belyayeva, M. Malashchenko, Yu. Makarenko and I. Tkachenko have been analysed. The types of translation transformations (according to V. Karaban), morphological structure features, and the preservation of metaphorical meaning in translation have been detailed. The article considers the Latinto- English translation of zoomorphic, geomorphic, and object-related metaphors, including: cauda equina, fila radicularia, tuberculum costae, os lunatum, collum femoris, lamina arcus vertebrae, crista costae, caput ulnae, caput costae. The reasons for the emergence of the transfer process and types of associations have been explained. It has been established that Latin-to-English translations predominantly feature zoomorphic and geomorphic single-term metaphors. A comparative analysis of term translation has shown that the choice of a single-term equivalent preserves the imagery of the original while making the term more compact and convenient for clinical and educational usage. Furthermore, patterns in the use of modifiers have been identified. The factual material for the study has been drawn from the publications of International Anatomical Terminology (2010) and Dorland’s Illustrated Medical Dictionary: English-Ukrainian Edition (2002), which allows for a comprehensive approach to analysing Latin-to-English translation of anatomical terms.; У статті досліджено потенціал наукової медичної метафори, зокрема її роль у процесі номінування об’єктів. Проаналізовано особливості перекладу анатомічних та патоанатомічних термінів-метафор за допомогою монотермінів з латинської та англійської мов, обґрунтовано причини виникнення перенесення та подано класифікацію використаних модифікаторів. Проаналізовано досвід вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема Ю. Бражук, Н. Цісар, Г. Усик, Т. Кириленко, О. Бєляєвої, М. Малащенко, Ю. Макаренко та І. Ткаченко. Деталізовано види перекладацьких трансформацій (за типологією В. Карабана), особливості морфологічної структури та збереження метафоричності в перекладі. Розглянуто переклад з латини англійською таких зооморфних, геоморфних та предметних метафор предметної сфери, серед яких: cauda equina, fila radicularia, tuberculum costae, os lunatum, collum femoris, lamina arcus vertebrae, crista costae, caput ulnae, caput costae. Пояснено причини виникнення процесу перенесення та типу асоціацій. Установлено, що в латинсько-англійському перекладі переважають зооморфні та геоморфні монотермінні метафори. Здійснено порівняльний аналіз перекладу термінів, який показав, що вибір монотермінного перекладу зберігає образність оригіналу, водночас роблячи термін більш компактним і зручним для клінічного та навчального використання. Окрім того, виявлено закономірності застосування модифікаторів. Фактичний матеріал для дослідження відібрано за виданнями «Міжнародна анатомічна термінологія» (2010 р.) та «Англо-український ілюстрований медичний словник Дорланда» (2002 р.), що дозволило забезпечити комплексний підхід до аналізу латинсько-англійського перекладу анатомічних термінів.

2025-01-01T00:00:00Z Лисенко, Н. О. Литовська, О. О. Савіна, В. В. http://dspace.nuph.edu.ua/handle/123456789/36242 2026-03-16T08:14:34Z 2026-01-01T00:00:00Z

Название: Символіка та цінності: латиномовні девізи медичних і фармацевтичних університетів Харкова Авторы: Лисенко, Н. О.; Литовська, О. О.; Савіна, В. В. Краткий осмотр (реферат): У статті здійснено комплексний аналіз латиномовних девізів, що використовуються в академічній символіці Національного фармацевтичного університету та Харківського національного медичного університету, у контексті брендингу закладів вищої освіти та формування їхньої академічної ідентичності. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі візуальної та мовної символіки в умовах глобалізації, конкуренції на освітньому ринку й маркетизації університетського простору, а також недостатньою увагою науковців до виховного й ціннісного потенціалу латинської мови у вітчизняному контексті. Метою статті є визначення виховного потенціалу латиномовних девізів відділів і кафедр НФаУ та ХНМУ у формуванні професійної ідентичності й ціннісних орієнтирів здобувачів медичної та фармацевтичної освіти. У роботі обґрунтовано значення девізів як елементів академічної символіки та освітнього бренду, проаналізовано їхнє історичне походження, філософсько-етичне підґрунтя, граматичні та семантичні особливості. На матеріалі девізів Sapere aude, Salus populi suprema lex esto, Scientia potentia est, Natura sanat, Valetudo est bonum optimum, Experiri facere melius, In spe показано, що латинські афоризми концентровано виражають ключові цінності медичної й фармацевтичної професії: служіння здоров’ю людини, пріоритет суспільного блага, науковий пошук, етичну відповідальність, гуманізм і прагнення до постійного вдосконалення. Зроблено висновок, що латиномовні девізи виконують не лише репрезентативну чи декоративну функцію, а є дієвим засобом символічної комунікації, який сприяє формуванню академічної культури, зміцненню бренду університету та вихованню майбутніх фахівців у дусі професійної відповідальності й моральних цінностей

2026-01-01T00:00:00Z