The study of the peculiarities of the diuretic action of 2-oxoindoline acylated derivative – N-[(2-oxoindoliniliden-3)-2-oxyacetyl]-valine propyl ester

Abstract

An important issue of modern medicine is the pharmacological correction of regulatory mechanisms of the excretory renal function aimed to normalize the changed water-electrolytic balance in a diseased body. In order to establish the functional balance and correct renal disorders diuretics are used. Aim. To study the effects of N-[(2-oxoindoliniliden-3)-2-oxyacetyl]-valine propyl ester (the conventional name is “Indolinoren”) on the excretory renal function when the repeated doses are administered in spontaneous diuresis and water load, and to determine a possible mechanism of the diuretic action. Materials and methods. The tests were conducted on white non-pedigree rats. The conditionally effective dose of indolinoren (29.5 mg/kg) was intragastrically administered to rats with spontaneous diuresis and water load for 7 days. The values of the excretory renal function were studied. Results. Both under conditions of spontaneous diuresis and under conditions of water load the repeated administration of indolinoren promotes a significant increase of diuresis, which is associated with an increased excretory renal function – natriuresis and, to a lesser extent, kaliuresis. A significant increase in uric acid excretion was observed (by 1.7 and 2 times on day 5 and 7, respectively). It may indicate the uricosuric effect of indolinoren. Conclusions. It has been determined that the possible mechanism of the diuretic action of indolinoren is associated with inhibition of tubular reabsorption, which is indirectly indicated by the increase of natriuresis and kaliuresis on the background of the simultaneous urination increase. The uricosuric properties of indolinoren have been found, it is indicated by an increase of uric acid excretion; these findings require further confirmation.

Важливою проблемою сучасної медицини є фармакологічна корекція регуляторних механізмів видільної функції нирок, спрямована на вирівнювання змін водно-електролітного балансу в організмі хворої людини. Для корекції порушень діяльності нирок та з метою встановлення функціональної рівноваги використовуються діуретичні засоби. Мета дослідження. Вивчення особливостей впливу пропілового естеру N-[(2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]- валіну (під умовною назвою «Індолінорен») на видільну функцію нирок при багаторазовому уведенні за умов спонтанного діурезу та водного навантаження і встановлення можливого механізму діуретичної дії. Матеріали та методи. Досліди проведені на білих нелінійних щурах. Індолінорен уводили в умовно ефектив- ній дозі 29,5 мг/кг внутрішньошлунково впродовж 7 діб за умов спонтанного діурезу та водного навантажен- ня. Визначали показники видільної функції нирок. Результати. Індолінорен при багаторазовому уведенні як за умов спонтанного діурезу, так і за умов водно- го навантаження сприяє достовірному підвищенню діурезу, що пов’язано з підвищенням екскреторної функції нирок – натрійурезу і, в меншій мірі, калійурезу. Встановлено суттєве підвищення екскреції сечової кислоти (в 1,7 та в 2 рази на 5 на 7 добу відповідно), що може свідчити про наявність урикозуричної дії у індолінорену. Висновки. Встановлено, що можливий механізм діуретичної дії індолінорену пов’язаний з пригніченням ка- нальцевої реабсорбції, про що опосередковано свідчить підвищення натрійурезу та калійурезу на фоні од- ночасного підвищення сечовиділення. Встановлені урикозуричні властивості індолінорену, про що свідчить підвищення екскреції сечової кислоти, що потребує подальшого підтвердження.

Важной проблемой современной медицины является фармакологическая коррекция регуляторных механиз- мов выделительной функции почек, которая направлена на установление равновесия изменений водно-элек- тролитного баланса в организме больного человека. Для коррекции нарушений деятельности почек, а также с целью установления функционального равновесия используются диуретические средства. Цель исследования. Изучение особенностей влияния пропилового эфира N-[(2-оксоиндолинилиден-3)-2- оксиацетил]-валина (с условным названием «Индолинорен») на выделительную функцию почек при много- кратном введении в условиях спонтанного диуреза и водной нагрузки; определение возможного механизма диуретического действия. Материалы и методы. Исследования проведены на белых нелинейных крысах. Индолинорен вводили в ус- ловно эффективной дозе 29,5 мг/кг внутрижелудочно в течение 7 дней в условиях спонтанного диуреза и водной нагрузки. Определяли показатели выделительной функции почек. Результаты. Индолинорен при многократном введении как в условиях спонтанного диуреза, так и в условиях водной нагрузки способствует достоверному повышению диуреза, что связано с повышением экскреторной функции почек – натрийуреза и, в меньшей степени, калийуреза. Установлено существенное повышение экс- креции мочевой кислоты (в 1,7 и в 2 раза на 5 и 7 день соответственно), что может свидетельствовать о на- личии урикозурического действия индолинорена. Выводы. Установлено, что возможный механизм диуретического действия индолинорена связан с угнетени- ем канальцевой реабсорбции, о чем опосредованно свидетельствует повышение натрийуреза и калийуреза на фоне одновременного повышения мочеотделения. Установлены урикозурические свойства индолинорена, о чем свидетельствует повышение экскреции мочевой кислоты, что требует дальнейшего подтверждения.