Дослідження історичних аспектів становлення та розвитку фармацевтичної етики і деонтології в стародавньому світі

Abstract

Мета роботи є дослідження історичних аспектів становлення та розвитку фармацевтичної етики і деонтології в стародавньому світі. Історичний аналіз формування системи знань з моралі, фармацевтичної етики, біоетики та фармацевтичної деонтології. Матеріали та методи: Для розв’язання поставлених завдань у дослідженні було використано комплекс загальнонаукових методів, а саме теоретичний, історичний, проблемно-хронологічний, порівняння, узагальнення та систематизації даних. Результати дослідження. Досліджено історичні аспекти становлення та розвитку фармацевтичної етики і деонтології в стародавньому світі. У кожну історичну епоху відповідно до моралі, що панувала в суспільстві, принципи фармацевтичної етики і деонтології мали характерні особливості, проте загальнолюдські, позакласові етичні норми професії, визначені її гуманною суттю – прагненням полегшити страждання і допомогти хворій людині – залишаються непорушними. Одним із стародавніх джерел, у якому було сформульовано вимоги до лікаря і його права є Закони вавилонського царя Хаммурапі. Гіппократ уперше звернув увагу на питання належного ставлення лікаря до родичів хворого, до своїх учителів, взаємовідносин між лікарями. Етичні і деонтологічні принципи, які сформульовані Гіппократом, отримали подальший розвиток у працях Асклепіада, Цельса, Галена та ін. Висновки: У діяльності досвідченого фахівця-фармацевта морально-етичні принципи повинні втілитися у сукупність конкретних поведінкових норм, сумлінне виконання яких буде для нього і професійним обов’язком, і справою професійної честі та гідності. Комплексний підхід до вирішення морально-етичних проблем сучасної фармації повинен спиратися у тому числі на теоретичний та практичний досвід цивілізацій стародавнього світу: вавилонської, індійської та грецької.

Цель: исследование исторических аспектов становления и развития фармацевтической этики и деонтологии в древнем мире. Исторический анализ формирование системы знаний в сфере морали, фармацевтической этике, биоэтике и фармацевтической деонтологии. Материалы и методы: для разрешения поставленных задач в исследовании было использовано комплекс общенаучных методов, а именно 82 теоретический, исторический, проблемно-хронологический, сравнения, обобщения и систематизации данных. Результаты исследования. Исследовано исторические аспекты становления и развития фармацевтической этики и деонтологии в древнем мире. В каждую историческую эпоху в соответствии с моралью, царившей в обществе, принципы фармацевтической этики и деонтологии имели характерные особенности, однако общечеловеческие, внеклассовые этические нормы профессии, определенные ее гуманной сутью – стремлением облегчить страдания и помочь больному человеку – остаются незыблемыми. Одним из древних источников, в котором были сформулированы требования к врачу и его права являются Законы вавилонского царя Хаммурапи. Гиппократ впервые обратил внимание на вопросы надлежащего отношения врача к родственникам больного, к своим учителям, взаимоотношениям между врачами. Этические и деонтологические принципы, сформулированные Гиппократом, получили дальнейшее развитие в трудах Асклепиада, Цельса, Галена и др. Выводы: В деятельности опытного специалиста-фармацевта морально-этические принципы должны воплотиться в совокупность конкретных поведенческих норм, добросовестное выполнение которых будет для него и профессиональной обязанностью, и делом профессиональной чести и достоинства. Комплексный подход к решению морально-этических проблем современной фармации должен опираться в том числе на теоретический и практический опыт цивилизаций древнего мира: вавилонской, индийской и греческой.

Aim. Study of historical aspects of the formation and development of pharmaceutical ethics and deontology in the ancient world. Historical analysis of the formation of a system of knowledge in the field of morality, pharmaceutical ethics, bioethics and pharmaceutical deontology. Materials and methods of scientific analysis, theoretical, historical, problem-chronological, comparison, generalization and systematization of data. Results. The historical aspects of the formation and development of pharmaceutical ethics and deontology in the ancient world are investigated. In each 81 historical epoch, in accordance with the morality that prevailed in society, the principles of pharmaceutical ethics and deontology had characteristic features, but the common human, non-class ethical norms of the profession, defined by its humane essence — the desire to alleviate suffering and help the sick person — remain unshakable. One of the ancient sources in which the requirements for a doctor were formulated and his rights are the Laws of the Babylonian King Hammurabi. Hippocrates for the first time drew attention to the issues of proper attitude of the doctor to the relatives of the patient, to their teachers, the relationship between doctors. The ethical and deontological principles formulated by Hippocrates were further developed in the works of Asklepiad, Celsus, Galen, and others. Conclusions. In the activities of an experienced pharmacist, moral and ethical principles should be embodied in a set of specific behavioural norms, the honest implementation of which will be for him both a professional duty and a matter of professional honour and dignity. An integrated approach to solving the moral and ethical problems of modern pharmacy should be based, among other things, on the theoretical and practical experience of the civilizations of the ancient world: Babylonian, Indian and Greek.