Artistic comprehension of nature and environmental aesthetics

Abstract

The article deals with the way for the essence of the nature to be understood by art community, the activity of the latter aimed at harmonizing human-nature relations and setting out on the path to resolve the ecological crisis of nowadays. The author has considered the ecofactors that led to rethinking and re-evaluation of artistic comprehension of the world, the genesis of art and its functions, as well as analyzed the characteristics of modern bioart and formation of environmental aesthetics as a discipline. The issues of conceptual and categorical apparatus formation in environmental aesthetics, as well as definition of its subject, method and research tasks have been discussed. Environmental aesthetics refers to nature as to the model for a person to navigate at during the creative process. The concept of ecological aesthetic beauty of nature, or of beauty in nature, is the central one. Being a factor of ideology, values and behavioral patterns of various age groups and social strata representatives, environmental aesthetics carries a significant educational potential, while remaining relatively new and insufficiently developed area of domestic philosophical studies. У статті розкривається питання пізнання сутності природи представниками мистецтва з метою гармонізації стосунків «людина-природа» і знаходження шляхів розв’язання екологічної кризи сучасності. Аналізуються особливості сучасного біомистецтва й становлення екологічної естетики як дисципліни. Екологічна естетика звертається до природи як взірця, на який варто орієнтуватись у творчому процесі. Екологічна (інвайронментальна) естетика як чинник формування світогляду, системи цінностей і стереотипів поведінки людей різних вікових груп і соціальних верств несе в собі значний освітньо-виховний потенціал. Центральне поняття екологічної естетики – поняття краси природи, або прекрасного в природі.