Людина культури як ідеал планетарного виховання студентської молоді

Abstract

В статті аналізується культурно-ціннісна переорієнтація буття людини, що відбулася в ХХ – на початку ХХІ століття, в результаті усвідомлення помилковості інструментально-методологічного раціоналізму техногенного суспільства, що привів до тотального відчуження людини від навколишнього середовища. Стверджується, що культура виступає як модель людського існування. А ідеалом виховання є Людина Культури. Наголошується на важливості використання культурологічного підходу у процесі виховання особистості у вищій школі. Потрібна зміна ціннісних орієнтирів виховання та узгодження їх з глобальною тенденцією розвитку людства – гуманізмом. Аналіз показав, що з приводу розуміння та визначення поняття «Людина Культури» серед дослідників немає одностайності. Стверджується, що зміна ідеалу освіченої людини – це є природний процес самозбереження цивілізації від руйнування як матеріального, так і духовного. Мета і зміст виховання ускладнюються, оскільки поряд з традиційними завданнями – підключення індивіда до сукупного людського досвіду, зафіксованого в культурних нормах, укорінення підростаючого покоління в історії та культурі, виникають нові завдання – підготовка молоді до ефективного функціонування та самореалізації у мінливому соціумі, через розвиток у неї таких універсальних культуротворчих здібностей, як мислення, розуміння, рефлексія, креативність, комунікабельність тощо. Стверджується необхідність розвинутого гуманітарного мислення для планетарно вихованої людини, Людини Культури.

В статье анализируется культурно-ценностная переориентация бытия человека, состоявшейся в ХХ - начале XXI века, в результате осознания ошибочности инструментально-методологического рационализма техногенного общества, который привел к тотальному отчуждению человека от окружающей среды. Утверждается, что культура выступает как модель человеческого существования. А идеалом воспитания является Человек Культуры. Отмечается важность использования культурологического подхода в процессе воспитания личности в высшей школе. Нужна смена ценностных ориентиров воспитания и согласования их с глобальной тенденцией развития человечества - гуманизмом. Анализ показал, что по поводу понимания и определения понятия «Человек культуры» среди исследователей нет единодушия. Утверждается, что изменение идеала образованного человека - это естественный процесс самосохранения цивилизации от разрушения как материального, так и духовного. Цель и содержание воспитания усложняются, поскольку наряду с традиционными задачами - подключение индивида к совокупному человеческого опыта, зафиксированного в культурных нормах, укоренение подрастающего поколения в истории и культуре, возникают новые задачи - подготовка молодежи к эффективному функционированию и самореализации в меняющемся социуме, через развитие в нее таких универсальных культуросозидательных способностей, как мышление, понимание, рефлексия, креативность, коммуникабельность и тому подобное. Утверждается необходимость развитого гуманитарного мышления для планетарно воспитанного человека, Человека Культуры.

This article analyses the cultural and value reorientation of human's existence that had happened in XX - early XXI century as a result of understanding the fallacy of instrumental and methodological rationalism of technogenic society, which led to complete estrangement from the outer environment. It is alleged that the culture serves as a model for human existence. The Man of Culture is considered to be the ideal for education. Is specially noted that the usage of cultural approach in higher education is important. A change is required in values reference points and coordinating them with the global humanity development trend - the humanism. The analysis has shown that there's no unanimity among the researchers about the definition and understanding of what the Man of Culture is. It is stated that the change in an educated person's ideal is a natural process of civilization's self-protection from both material and spiritual destruction. The purpose and content of education became complicated because alongside traditional tasks (connecting an individual to cumulative human experience, perpetuated in values, enrooting the youth in history and culture) some new tasks arise (getting the youth ready for effective operation and self-realization in changing society through developing universal culture-formative abilities like thinking, insight, reflection, creativity, social skills etc. The necessity of developing the humanitarian thinking for planetary educated person, the Man of Culture, is stressed.