Гістологічні дослідження впливу комплексної антидіабетичної композиції на стан печінки в щурів на тлі експериментального діабету

Abstract

У цій роботі вивчали вплив нової антидіабетичної композиції (НАК) на гістоструктуру печінки в щурів за умов експериментального дексаметазонового діабету. Експериментальний цукровий діабет (ЦД) у щурів викликали введенням дексаметазону в дозі 150 мг/кг протягом 5 тижнів на тлі висококалорійної дієти. Щури були розподілені на групи: 1 — контрольна патологія (n = 10); 2 — група, що отримувала НАК у дозі 4.0 мг/кг (n = 10); 3 — група, що отримувала препарат порівняння глібенкламід у дозі 0.25 мг/кг (n = 10). Унаслідок довготривалого впливу діабетогенів — дексаметазону та високожирового навантаження — спостерігали в печінці щурів надмірні прояви напруги компенсаторних реакцій та їх «зрив». Морфофункціональне вираження цих ознак проявлялося в збільшенні розміру гепатоцитів із порушенням балкового рисунка, гіпертрофії, мономорфності ядер, нечіткості їх структури, зменшенні синтезу глікогену в гепатоцитах, появі ліпідозу, що характерно для розвитку неалкогольного стеатогепатозу різного ґенезу. Експериментальний ЦД у щурів супроводжувався значним порушенням цілісності мембрани гепатоцитів, що верифіковано за збільшенням активності специфічного маркерного ферменту печінки АлАТ у щурів групи контрольної патології більше ніж у двічі. Введення досліджуваної композиції сприяло відновленню гепатоцитів та чинило виразну антицитолітичну дію — зменшення активності АлАТ у 1.4 рази відносно групи контрольної патології. Також слід відзначити, що нова антидіабетична композиція на основі глібенкламіду та метаболітотропних речовин вірогідно перевищувала ефективність препарату порівняння глібенкламіду (в 1.4 рази, р < 0.01). Отже, було встановлено виражену антицитолітичну дію нової композиції, що вірогідно перевищує ефективність глібенкламіду за впливом на маркерний фермент пошкодження гепатоцитів аланінамінотрансферазу. За виразністю гепатопротекторної дії нова антидіабетична композиція на основі глібенкламіду та метаболітотропних речовин вірогідно перевищувала препарат порівняння.

The work is devoted to the study of the effect of a new antidiabetic composition (NAC) containing glibenclamide and metabolism- affecting substances with proven antioxidant, membrane-protective and lipid-lowering effects on the histological structure of the liver of rats under experimental diabetes induced by dexamethasone. Experimental diabetes in rats was induced by administration of dexamethasone at a dose of 150 mg/kg delivered for 5 weeks against a background of a high-calorie diet. Rats were divided into the following groups: 1 — a control group (n = 10); 2 — a group receiving NAC at a dose of 4.0 mg/kg (n = 10); 3 — a group receiving the reference drug of glibenclamide at a dose of 0.25 mg/kg (n = 10). Due to the prolonged exposure to such diabetogenes as dexamethasone and high-fat load, an excessive stress response and its failure were observed in the liver of rats, which was manifested by an increase in the size of hepatocytes with the disruption of their beam-like structure, hypertrophy, monomorphism and indistinct structure of the nuclei, reduction of glycogen synthesis in hepatocytes, and the appearance of lipidosis. Experimental diabetes in rats severely affected the hepatocyte membrane integrity, which was verified by a significant (of more than 2 times) increase in the activity of the specific liver enzyme ALT in rats of the control group. The introduction of the composition under study contributed to the restoration of hepatocytes and exerted a pronounced anti-cytolytic effect — a 1.4-fold decrease in the ALT activity in comparison to the control group. The effectiveness of the new antidiabetic composition was 1.4 times higher than that of the reference drug of glibenclamide (p < 0.01).

В данной работе изучали влияние новой антидиабетической композиции (НАК) на гистоструктуру печени у крыс в усло- виях экспериментального дексаметазонового диабета. Экспериментальный сахарный диабет (СД) у крыс вызывали вве- дением дексаметазона в дозе 150 мг/кг в течение 5 недель на фоне высококалорийной диеты. Крысы были разделены на группы: 1 — контрольная патология (n = 10); 2 — группа, получавшая НАК в дозе 4.0 мг/кг (n = 10); 3 — группа, по- лучавшая препарат сравнения глибенкламид в дозе 0.25 мг/кг (n = 10). Вследствие длительного воздействия диабето- генов — дексаметазона и высокожировой нагрузки — наблюдали в печени крыс чрезмерные проявления напряжения компенсаторных реакций и их «срыв». Морфофункциональное проявление этих признаков выражалось в увеличении размера гепатоцитов с нарушением балочного рисунка, гипертрофии, мономорфности ядер, нечеткости их структуры, уменьшении синтеза гликогена в гепатоцитах, появлении липидоза, что характерно для развития неалкогольного стеа- тогепатоза различного генеза. Экспериментальный СД у крыс сопровождался значительным нарушением целостности мембраны гепатоцитов, верифи- цированным по увеличению активности специфического маркерного фермента печени АлАТ у крыс группы контроль- ной патологии более чем в 2 раза. Введение исследуемой композиции способствовало восстановлению гепатоцитов и оказывало выраженное антицитолитическое действие — уменьшение активности АлАТ в 1.4 раза относительно группы контрольной патологии. Также новая антидиабетическая композиция на основе глибенкламида и метаболитотропных веществ достоверно превышала эффективность препарата сравнения глибенкламида (в 1.4 раза, р < 0.01). Таким образом, было установлено выраженное антицитолитическое действие новой композиции, достоверно превы- шающее эффективность глибенкламида по влиянию на маркерный фермент повреждения гепатоцитов аланинамино- трансферазу. По выраженности гепатопротекторного действия новая антидиабетическая композиция на основе гли- бенкламида и метаболитотропных веществ достоверно превышала препарат сравнения.