Вплив піридоксину на процес репарації шкіри за умов експериментальної інсулінорезистентності

Abstract

Актуальність. За оцінками експертів ВООЗ на теперішній час поширеність цукрового діабету у світі на- буває характеру пандемії, при цьому більше 80 % пацієнтів помирають від фатальних наслідків діабетичних ангіопатій. Одним із найпоширеніших ускладнень за цукрового діабету обох типів є формування хронічних ра- нових дефектів, а в подальшому гангрени нижніх кінцівок з переходом у сепсис, що у свою чергу складає 3,2 % смертей за умов цієї патології. Мета роботи. Вивчення впливу комбінованого лікарського засобу, що містить магній та піридоксин на перебіг репаративного процесу шкіри у щурів з експериментальною інсулінорезистентністю. Матеріали та методи. Дослідження проводили на 60 щурах-самцях масою 180-220 г. Експериментальну інсулінорезистентність у щурів індукували за умов гіперкалорійної дієти та інтраперитонеального введення дексаметазону. Дослідження процесу репарації шкіри проводили на моделях повношарової трафаретної і ліній- ної різаної рани, а також визначали маркери вуглеводного обміну і продукти глікозилювання в сироватці та гемолізаті крові. Результати та їх обговорення. Застосування препарату піридоксину в комбінації з репарантом (ретинолу ацетатом) приводило до вірогідного зменшення площі рани вже з 5 доби лікування та дозволяло ефективно зменшити загальний час повної епітелізації, а також сприяло збільшенню навантаження при тензіометрії, що відповідало 72,8 % репаративної активності терапевтичної схеми. На тлі застосування препарату піридоксину також вірогідно зменшувався вміст фруктозаміну та глікозильованого гемоглобіну, що підтверджує антигліко- зилюючі властивості засобу. Висновки. Препарат піридоксину здатен потенціювати ранозагоювальну дію репарантів на тлі інсуліноре- зистентності за рахунок своїх антиглікозилюючих властивостей. Результати проведених досліджень дозволя- ють рекомендувати подальше вивчення препаратів піридоксину в комбінації зі стандартними репарантами в терапії ран у хворих з гіперглікемією та цукровим діабетом.

Topicality. According to WHO experts estimation, the worldwide prevalence of diabetes mellitus is pandemic, with more than 80 % of patients dying from the fatal effects of diabetic angiopathy. One of the most common complications of diabetes of both types is the formation of chronic wound defects, and eventually gangrene of the lower limbs with the transformation into sepsis, which cases to 3.2 % of deaths against the background of diabetes. Aim. To study the effect of combined medicine magnesium and pyridoxine on the course of the reparative skin process in rats with experimental insulin resistance. Materials and methods. The study has been carried out in 60 rats males weighing 180-220 g. Experimental insulin resistance in rats was induced under conditions of the hypercaloric diet and intraperitoneal administration of dexamethasone. Studies of the process of skin repair have been performed on models of full-layer stencil and linear cut wounds, as well as determination of carbohydrate metabolism markers and glycosylation products in serum and hemolysate. Results and discussion. The use of pyridoxine in combination with a reparant (retinol acetate) resulted in a significant reduction in wound area as early as 5 day of treatment and effectively reduced the total time of complete epithelialization; and also increased the load under tensiometry, which corresponded to 72.8 % of the reparative activity of this therapeutic scheme. Against the background of the pyridoxine the content of fructosamine and glycosylated hemoglobin also has been significantly reduced, which confirms the antiglycosylative properties of vitamin. Conclusions. Pyridoxine is able to potentiate the wound healing effect of reparants under the insulin resistance due to its antiglycosylation properties. The results of this study allow us to recommend further research of pyridoxine in combination with standard skin repairs in the treatment of wounds in patients with hyperglycemia and diabetes mellitus.

Актуальность. По оценкам экспертов ВОЗ в настоящее время распространенность сахарного диабета в мире приобретает характер пандемии, при этом более 80 % пациентов умирают от фатальных последствий диабети- ческих ангиопатий. Одним из самых распространенных осложнений при сахарном диабете обоих типов являет- ся формирование хронических раневых дефектов, а в дальнейшем гангрены нижних конечностей с переходом в сепсис, что в свою очередь составляет 3,2 % смертей при этой патологии. Цель работы. Изучение влияния комбинированного лекарственного средства, содержащего магний и пи- ридоксин, на репаративный процесс кожи у крыс с экспериментальной инсулинорезистентностью. Материалы и методы. Исследования проводились на 60 крысах-самцах массой 180-220 г. Экспериментальную инсулинорезистентность у крыс индуцировали в условиях гиперкалорийной диеты и интраперитонеального введения дексаметазона. Исследование процесса репарации кожи проводили на моделях полнослойных трафа- ретных и линейных резаных ран, а также определяли маркеры углеводного обмена и продукты гликозилирова- ния в сыворотке и гемолизате крови. Результаты и их обсуждение. Применение препарата пиридоксина в комбинации с репарантом (ретинола ацетатом) приводило к достоверному уменьшению площади раны уже с 5 суток лечения и позволяло эффек- тивно уменьшить общее время полной эпителизации, а также способствовало увеличению нагрузки при тензио- метрии, что соответствовало 72,8 % репаративной активности терапевтической схемы. На фоне применения препарата пиридоксина также достоверно уменьшалось содержание фруктозамина и гликозилированного ге- моглобина, подтверждающее антигликозилирующие свойства средства. Выводы. Препарат на основе пиридоксина способен усиливать ранозаживляющее действие репаранта на фоне инсулинорезистентности за счет своих антигликозилирующих свойств. Результаты проведенных иссле- дований позволяют рекомендовать дальнейшее изучение препаратов пиридоксина в комбинации со стандарт- ными репарантами в терапии ран у больных с гипергликемией и сахарным диабетом.