Порушення метаболізму протеогліканів і колагену у нирках за цукрового діабету: клініко-патогенетичні механізми та лабораторні маркери

Abstract

У статті розглянуто питання порушень метаболізму сполучної тканини за цукрового діабету. Встановлено, що визначальними факторами патогенезу пізніх ускладнень цукрового діабету є глікозілювання структурних складових сполучної тканини та глюкозотоксичність. Найбільш розповсюдженою концепцією патогенезу цукрового діабету є метаболічна, згідно якої всі варіанти уражень за цукрового діабету, у тому числі й судин, їх базальної мембрани, пов’язані із первинним порушенням ліпідного, глікопротеїнового, білкового та вуглеводного обміну внаслідок повної або часткової недостатності інсуліну. Було з’ясовано, що формування інтерстиційного фіброзу в нирках хворих на цукровий діабет починаються на доклінічних стадіях діабетичної нефропатії. Провідною причиною інтерстиційного фіброгенезу є гіперглікемія, посилюють фіброз протеїнурія, активування ренін-ангіотензинової системи, хронічне запалення і формування міофібробластів в інтерстиції. За результатами дослідження аспектів ранньої діагностики ураження нирок за цукрового діабету 1-го типу було з’ясовано, що розвиток діабетичного нефросклерозу характеризується якісними і кількісними змінами складу колагену у клубочках та інтерстиції нирок, порушенням рівноваги між синтезом і розпадом колагену, складними порушеннями обміну сульфатованих глікозаміногліканів, посиленням синтезу фіброгенних факторів росту та окиснювальною модифікацією білків. Формування діабетичної нефропатії у хворих на цукровий діабет також характеризується накопиченням колагену IV та VI типів, появою інтерстиціальних колагенів I і III типів у клубочках, а також накопиченням колагенів усіх розглянутих типів у тубулоінтерстиції. Кількісні та якісні характеристики сульфатованих глікозаміногліканів сечі за цукрового діабету в людини вказували на різний ступінь розвитку діабетичної нефропатії. Гіперекскреція глікозаміногліканів спостерігалася у хворих на цукровий діабет без протеїнурії. У хворих із мікроальбумінурією гіперекскреція глікозаміногліканів була ще більш вираженою. Було встановлено, що за цукрового діабету сумарна екскреція сульфатованих глікозаміногліканів із сечею зростає удвічі. Таким чином, за цукрового діабету важливою патогенетичною ланкою порушення морфо-функціонального стану нирок є деградація колагену і протеогліканів базальних мембран ниркових клубочків, а також фіброз інтерстицію. Це віддзеркалюється у змі- нах екскреції глікозаміногліканів із сечею, зокрема, гепарансульфату і хондроїтинсульфату, що може слугувати маркером порушень обміну протеогліка- нів у нирках. Також у пацієнтів за цукрового діабету спостерігається збільшення в сечі гідроксипроліну, який свідчить про зростання інтенсивності обміну колагену в організмі пацієнтів.