Реабілітаційні аспекти лікувальної фізкультури для профілактики остеохондрозу хребта

Abstract

Дегенеративно – дистрофічні зміни у хребті призводять до загострення шийного, грудного та поперекового остеохондрозу. Біль у хребті та значне обмеження руху є провідними симптомами даної нозології. Лікувальна фізкультура, як ланка фізичної реабілітації при наявності дегенеративно – дистрофічних є необхідним компонентом для стабілізації стану, відновлення життєдіяльності та працездатності хворого. З віком зміни у хребті мають більше дегенеративний характер, тому протидія такому процесу є дуже важливою. Також провідним компонентом при загостренні остеохондрозу є больовий синдром та м’язова напруга, що мають тенденцію до наростання та постійно супроводжують запальний характер змін в організмі хворого. Клінічна картина остеохондрозу найчастіше має нейром’язовий, больовий та рефлекторний синдроми. В цей час хворому призначють комплексне лікування відповідно до протоколу надання допомоги при загостренні остеохондрозу хребта (використання судинних, протизапальних, протинабрякових та знеболюючих засобів). Нейром’язовий компонент болю э настільки інтенсивним, що більшість хворих завжди його визначають як основний компонент при загостренні остеохондрозу. Завдяки тому, що м’язи є еластичними, під час релаксації, напруга зникає. При значних змінах у фіброзному кільці та виходженні пульпозного ядра іде формування протрузіїї, а потім грижі між хребцевого диска, тут компонент релаксації відсутній. Значний відсоток хворих відчуває простріл у руку або ногу, що має місце при запаленні та защемленні нервів. З метою попередження виникнення загострення остеохондрозу хребта призначається лікувальна фізкультура, як основа профілактики загострення остеохондрозу. Слід відмітити, що реабілітація починається після проведеного курсу лікування, протягом періоду ремісії