Протисудомна дія дигоксину на базових моделях первинно генералізованих судом не залежить від шляху введення

Abstract

Удосконалення профілактики та лікування епілепсії належить до актуальних завдань. З огляду на наявні дані щодо протисудомної активності серцевого глікозиду дигоксину доцільно порівняти антиконвульсантний ефект препарату за різних шляхів уведення в експерименті. Мета – визначити вплив шляху введення на протисудомну дію серцевого глікозиду дигоксину на базових моделях первинно генералізованих судом, викликаних пентилентетразолом і максимальним електрошоком. Матеріали та методи. Використано дві базові моделі первинно генералізованих судом, що їх викликали в мишей пентилентетразолом (80 мг/кг підшкірно) та максимальним електрошоком (сила струму – 50 мА, частота – 50 Гц, 0,2 с корнеально). Дигоксин уводили в дозі 0,8 мг/кг (близько 1/10LD50) за 30 хв до моделювання судом у шлунок та підшкірно. Реєстрували стандартні параметри тяжкості перебігу судомного синдрому та летальність. Результати та їх обговорення. На обох моделях судом антиконсульсантний ефект дигоксину мало залежав від шляху введення. На пентелентетразоловій моделі за обох шляхів уведення летальність зменшувалась тенденційно; за внутрішньошлункового введення дигоксин статистично значуще зменшував кількість клоніко-тонічних нападів на 1 мишу, кількість тварин із найтяжчими тонічними нападами, тривалість судомного періоду; за підшкірного – достовірно збільшував латентний період судом і зменшував кількість тварин із тонічними нападами. На моделі максимального електрошоку за обох шляхів уведення дигоксин практично однаково зменшував тяжкість судом і летальність (на 55 % за внутрішньошлункового та на 67,5 % – за підшкірного введення). На обох моделях жоден показник перебігу судом за обох шляхів уведення дигоксину не мав статистично значущих відмінностей. За підшкірного введення протисудомний ефект був дещо виразніший на рівні слабкої тенденції. Висновки. Протисудомна дія дигоксину за внутрішньошлункового та підшкірного введення в мишей із моделями пентилентетразолових судом і максимального електрошоку майже не залежить від шляху введення. На моделі електроіндукованих судом дигоксин чинить виразний, а на моделі пентилентетразолових судом – помірний антиконвульсатний ефект

Improving the prevention and treatment of epilepsy is one of the urgent tasks. Based on the available data on the anticonvulsant activity of the cardiac glycoside digoxin, it is advisable to compare the anticonvulsant effect of the drug by different routes of administration in the experiment. Aim. To determine the impact of the route of administration on the anticonvulsant effect of the cardiac glycoside digoxin on basic models of primary generalized seizures induced by pentylenetetrazole and maximal electric shock. Materials and methods. Two basic models were used: the model of primary generalized convulsions induced in mice by pentylenetetrazole (80 mg/kg subcutaneously) and maximal electric shock (current strength – 50 mA, frequency – 50 Hz, 0.2 sec corneally). Digoxin was administered in the dose of 0.8 mg/kg (about 1/10 LD50) 30 min before modeling seizures in the stomach and subcutaneously. Standard parameters of convulsive syndrome severity and mortality were recorded. Results and discussion. In both seizure models, the anticonvulsant effect of digoxin was little dependent on the route of administration. In the pentylenetetrazole-induced model, with both routes of administration, lethality tended to decrease; when administered intragastrically, digoxin statistically significantly reduced the number of clonic-tonic seizures per 1 mouse, the number of animals with the most severe tonic seizures, and the duration of the convulsive period; when administered subcutaneously, it significantly increased the latent period of seizures and reduced the number of animals with tonic seizures. In the model of maximal electric shock, digoxin reduced seizure severity and lethality almost equally by both routes of administration (by 55 % with the intragastric administration and by 67.5 % with the subcutaneous administration). In both models, there were no statistically significant differences in the course of seizures in both routes of the digoxin administration. With subcutaneous administration, the anticonvulsant effect was somewhat more pronounced at the level of a weak tendency. Conclusions. The anticonvulsant effect of digoxin when administered intragastrically and subcutaneously in mice with models of pentylenetetrazole-induced seizures and maximal electric shock is practically independent of the route of administration. Digoxin has a pronounced anticonvulsant effect on the model of electrically induced seizures, and a moderate effect on the model of pentylenetetrazole seizures.