Хронічні лейкози: сучасний погляд на механізми розвитку

Abstract

Хронічні лейкози – це злоякісні пухлини кровотворної тканини, морфологічним субстратом якої є переважно дозріваючі та зрілі клітини крові, що досягли певного рівня диференціювання. Лейкозні клітини походять з одного попередника і є результатом моноклонової проліферації в кістковому мозку. Пухлини мають прогресуючий, але повільний перебіг та включають різні типи, зокрема, хронічний мієлоїдний лейкоз (ХМЛ) та хронічний лімфоцитарний лейкоз (ХЛЛ). Розвиток хронічних лейкозів пов’язаний зі змінами в генетичних та молекулярних механізмах клітин кровотворної системи, які порушують регуляцію проліферації та апоптозу клітин. Попри значний прогрес медичної науки у вивченні причин, механізмів розвитку, методів діагностики й лікування лейкозів за останні десятиліття, ці хвороби все ще залишаються серед найсерйозніших, викликаючи високий рівень смертності. Зростання захворюваності на лейкози та стійкість деяких їхніх форм до терапії робить проблему надзвичайно актуальною в медичній практиці. Сучасні дослідження фокусуються на виявленні причин цих мутацій та їхньої ролі у прогресуванні захворювання, що дозволяє визначати нові цілі для терапії