Вивчення механізму розвитку хронічної серцевої недостатності і сучасних напрямків фармакотерапії

Abstract

Серцева недостатність (СН) визначається як комплексний клінічний синдром, який є наслідком будь-яких структурних або функціональних порушень наповнення шлуночків або викиду крові та являє собою потенційно фатальну стадію будь-якого серцево-судинного захворювання (ССЗ). За останні десятиріччя хронічна серцева недостатність (ХСН) набула ознак глобальної пандемії та торкнулася більше 26 млн людей у всьому світі. У розвинених країнах, приблизно 1–5 % дорослого населення страждає на одну з форм ХСН. В Україні поширеність ХСН приблизно становить 2 %, а в осіб віком понад 65 років – 10 %. Поширеність ХСН зростає з віком і наявністю супутніх захворювань, таких як артеріальна гіпертензія (АГ), абдомінальне ожиріння, хронічне обструктивне захворювання легень, цукровий діабет 2-го типу, ниркова дисфункція, анемія. Майже 50 % усіх нових випадків СН пов’язані з ішемічними причинами. При цьому, короткострокова (90-добова) смертність серед хворих, які госпіталізовані з ознаками декомпенсації ХСН або з гострою СН досягає 40 %, а 5-річна смертність хворих із маніфестною ХСН – майже 50 %. Тому, актуальним є вивчення механізмів розвитку ХСН, з метою ефективної терапії і попередження ризику раптової смертності пацієнтів