Дослідження противірусної дії м’якого лікарського засобу

Abstract

Мета роботи – дослідити противірусну активність м’якого лікарського засобу з мангіферином щодо вірусу простого герпесу. Матеріали та методи. У дослідженнях використовували зразки розробленої м’якої лікарської форми, що містили мангіферин, ксантон, який належить до класу поліфенолів. Мангіферин – світло-жовтий дрібнокрис- талічний порошок, отриманий із листя дерева манго (Mangifera indica), (виробник Shaanxi, Китай). Субстанція містить 98,5 % мангіферину. Противірусну активність зразка досліджували на Vero – клітинах нирки африканської зеленої мавпи, отри- маних з Банку клітин Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України. Культивували клітини за стандартними методиками. Інфекційний титр вірусу – 7,4 lоg10 ТЦД50/мл. Для до- слідження життєздатності клітин використовували МТТ-аналіз модифікації. Антивірусну дію досліджували за стандартними методиками. Активність до ВПГ-1 визначали МТТ-методом за зниженням цитопатичної дії вірусу на клітини та титру вірусу. Результати та їх обговорення. Визначення безпосереднього ефекту дослідного зразка на позаклітинний вірус герпесу (віруцидної дії) нерозведеного зразка та зразків у розведенні 1:2,5 і 1:5 доводить їхню здатність проявляти значну віруцидну дію щодо ВПГ-1 незалежно від використаного розведення та часу експозиції з віру- сом. З’ясовано, що зниження титру вірусу герпесу було в межах 1,7-2,2 log10. У результаті дослідження здатності експериментального зразка впливати на розвиток цитопатичної дії вірусу герпесу з’ясовано, що в розведеннях (1:20-1:320) зразок пригнічує репродукцію вірусу й розвиток ЦПД ВПГ-1 на клітинах Vero, якщо порівнювати з контролем вірусу. Найбільшу ефективність виявлено за використання зразка в розведеннях 1:80-1:320, зни- ження розвитку цитопатичного впливу вірусу на клітини було в межах 59-64 %. У результаті дослідження інфек- ційного титру вірусу герпесу, синтезованого de novo після обробки різними розведеннями дослідного зразка, з’ясовано, що експериментальний зразок у використаних розведеннях не значно впливає на синтез інфекцій- ного потомства вірусу, зниження титру вірусу не перевищувало 1,1 log10. Аналіз цитотоксичності засвідчив, що в розведенні 1:40 та більше максимальне зниження життєздатності клітин становило 18 %, що доводить низьку токсичність зразка. Висновки. За результатами дослідження доведено здатність дослідного зразка, що містить 5 % мангіфе- рину, ефективно інактивувати позаклітинний вірус простого герпесу 1 типу та значно пригнічувати розвиток цито- патичної дії вірусу на клітини