Особливості діагностики позалегеневого туберкульозу

Abstract

Туберкульоз (ТБ) – це інфекційне захворювання, спричинене Mycobacterium tuberculosis, яке зазвичай проявляється легеневим ТБ. Туберкульоз залишається однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я і є однією з 10 провідних причин смерті у світі та головною причиною смертності ВІЛ-позитивних людей. У глобальному масштабі захворюваність на туберкульоз знижується приблизно на 2% в рік. Для досягнення цільових показників, передбачених Стратегією по ліквідації туберкульозу, ці темпи зниження необхідно прискорити до 4-5% на рік. Епідемія ТБ спостерігається в багатьох країнах світу, Україна ж відноситься до 20 країн, на які припадає найбільша кількість випадків ТБ (86% від усіх випадків у світі) та посідає одне з перших місць в Європі за розповсюдженістю інфекції. Близько 1/4 усього населення Землі має латентний ТБ. У людей, інфікованих бактерією ТБ, є 5-15 %-вий ризик протягом життя захворіти на ТБ. Mycobacterium tuberculosis уражають різні органи і системи організму людини, найчастіше - легені, а з позалегеневих локалізацій – лімфатичні вузли, кістки і суглоби, нирки і сечостатеві органи, серозні оболонки (плевра, перикард, очеревина), головний мозок та його оболонки, печінку, селезінку, бронхи, трахею, гортань, очі, шкіру і підшкірну клітковину, вуха, наднирники, стравохід, шлунок, кишківник та ін.