Фізична терапія при контрактурах після мінновибухової травми на підгострому етапі реабілітації

Abstract

Мінно-вибухові травми були і є одними з найтяжчих травм в умовах військових конфліктів в усьому світі. За даними досліджень, частота медико-санітарних втрат під час бойових дій через МВТ може сягати 25% . З початку війни в Україні, за офіційними даними, 1 317 дітей перебували в лікарнях через поранення, травми та інші нещасні випадки, з них 1 073 зазнали складних мінно-вибухових та вогнепальних травм. Мінно-вибухові травми супроводжуються складними ушкодженнями м’яких тканин, кісток, суглобів, нервових закінчень, а також спричиняють довготривалі наслідки, що потребують комплексної медичної та реабілітаційної допомоги. Одним із найпоширеніших та найбільш функціонально обмежуючих наслідків МВТ є контрактури – стійке зменшення амплітуди рухів у суглобах, спричинене структурними змінами в м’язах, сухожиллях, зв’язках та суглобових капсулах. Контрактури не тільки ускладнюють активність в овсякденному житті, а й супроводжуються болем, порушенням постави, компенсаторними деформаціями, можуть також стати причиною порушенням соціалізації та психологічними порушеннями. Особливо загрозливим є період, коли реабілітація з пацієнта з контрактурою була відстрочена, у роботі з військовими це часто трапляється через тривалу евакуацію, нестабільність загального стану або обмежені ресурси. У такому випадку навіть незначні функціональні порушення можуть стати незворотними. Саме тому, на сьогоднішній день актуально досліджувати роль фізичної терапії на підгострому етапі – у проміжку між стабілізацією пацієнта гострої фази та початком пізньої реабілітації