Фізична терапія при субакроміальному імпіджмент синдрому на довготривалому етапі реабілітації

Abstract

Мета. Розробити та оцінити ефективність програми фізичної терапії для пацієнтів з субакроміальним імпіджмент синдромом на довготривалому етапі реабілітації. Матеріали та методи. Аналіз спеціальної літератури з проблеми застосування засобів фізичної терапії при субакроміальному імпіджмент синдромі; медико-біологічні, педагогічні методи (складання програми фізичної терапії); використання сучасних комп’ютерних технологій; методи математичної статистики. Отримані результати. Після курсу фізичної терапії покращилися показники за доменами функції, активність та участь. Значно кращі отримали відповіді на опитувальник SST жінок основної групи, відносно відповідей жінок контрольної групи (при p <0,05). Порівняльний аналіз досліджень опорно- рухового апарату показав, що функції згинання, відведення, зовнішня і внутрішня ротація в плечовому суглобі) були достовірно покращені у пацієнтів основної групи (р<0,001). Проаналізувавши показники ММТ ми отримали середні показники, що наближаються до норми. Скарги на біль у плечовому суглобі пошкодженої руки значно зменшилися, зросла амплітуда рухів у плечовому суглобі, збільшилася сила м'язів пошкодженої кінцівки за даними мануально-м’язового тестування. Висновки. Програма фізичної терапії для пацієнтів основної групи надає більш виражену позитивну дію на стан опорно-рухового апарату та на підставі оціночних шкал для категорій МКФ пацієнтів при субакроміальному імпіджмент синдромі на довготривалому етапі реабілітації.

Goal.To develop and evaluate the effectiveness of a physical therapy program for patients with subacromial impingement syndrome in the long-term rehabilitation phase. Materials and methods. Analysis of special literature on the problem of using physical therapy in subacromial impingement syndrome; medical-biological, pedagogical methods (compilation of a physical therapy program); use of modern computer technologies; methods of mathematical statistics. The results obtained. After a course of physical therapy, scores in the domains of function, activity, and participation improved. The answers to the SST questionnaire of the women of the main group were much better, compared to the answers of the women of the control group (at p < 0,05). A comparative analysis of studies of the musculoskeletal system showed that the functions of flexion, abduction, external and internal rotation in the shoulder joint) were significantly improved in patients of the main group (p<0,001). After analyzing the indicators of MMT, we obtained average indicators approaching the norm. Complaints about pain in the shoulder joint of the injured arm have significantly disappeared, the amplitude of movements in the shoulder joint has increased, and the strength of the muscles of the injured limb has increased according to manual muscle testing. Conclusions. The program of physical therapy for patients of the main group has a more pronounced positive effect on the state of the musculoskeletal system and on the basis of rating scales for the ICF categories of patients with subacromial impingement syndrome at the long-term stage of rehabilitation