Фізична терапія жінок середнього віку при ревматоїдному артриті плечового суглобу в підгострому періоді

Abstract

Метою дослідження було обґрунтування ефективності індивідуалізованих програм фізичної терапії для жінок середнього віку з ревматоїдним артритом плечового суглоба в підгострому періоді на основі комплексної оцінки функціонального стану, включаючи м’язову силу, вираженість больового синдрому, стан кісткової тканини та суб’єктивне самопочуття [11]. Враховуючи системний характер патології та тенденцію до прогресування м’язово-скелетних порушень, дослідження було спрямоване на виявлення найбільш дієвих підходів до фізичної терапії, які здатні забезпечити стійке покращення функціональної активності плечового суглоба та зменшення проявів больового синдрому. Матеріали та методи дослідження охоплювали клінічне обстеження 12 жінок віком від 38 до 55 років із встановленим діагнозом ревматоїдного артриту плечових суглобів у підгострому періоді [3]. Критеріями включення стали симетричність ураження, наявність функціональних обмежень і відсутність тяжких деформацій. У ході дослідження використовувалися методи ручної динамометрії для вимірювання сили м’язів плечового пояса, візуально-аналогова шкала (ВАШ) для суб’єктивної оцінки інтенсивності болю, а також шкала RADAI-5 для комплексної оцінки активності ревматоїдного процесу. Пацієнтки проходили двотижневу програму фізичної терапії, що включала активні та ізометричні вправи, масаж, фізіотерапевтичні процедури й дихальні техніки. Спостереження проводилися до й після курсу лікування з аналізом змін у клінічних та функціональних показниках. Отримані результати засвідчили істотне покращення функціонального стану учасниць. Після завершення курсу терапії сила м’язів плечового пояса в середньому зросла на 5–6 кг, що становить приріст на понад 30% від базового рівня [10]. Водночас інтенсивність болю за шкалою ВАШ зменшилася в середньому на 3–4 бали, а за RADAI-5 спостерігалося значне зниження активності патологічного процесу. Візуалізація отриманих даних у вигляді графіків і таблиць підтвердила ефективність впровадженого мультифакторного підходу до фізичної терапії. Висновки дослідження підтверджують доцільність застосування індивідуально адаптованих програм фізичної терапії при ревматоїдному артриті плечового суглоба в підгострому періоді. Використання об’єктивних інструментів моніторингу – динамометрії, суб’єктивного оцінювання больового синдрому – дозволяє точніше оцінити динаміку змін і своєчасно коригувати інтенсивність навантажень. Отримані результати свідчать про значне функціональне покращення, зменшення болю та загальне підвищення якості життя пацієнток, що вказує на високий реабілітаційний потенціал методів, які були апробовані в ході дослідження.

The aim of the study was to substantiate the effectiveness of individualized physical therapy programs for middle-aged women with rheumatoid arthritis of the shoulder joint in the subacute period based on a comprehensive assessment of the functional state, including muscle strength, severity of pain syndrome, bone tissue condition and subjective well-being. Given the systemic nature of the pathology and the tendency to progression of musculoskeletal disorders, the study was aimed at identifying the most effective approaches to physical therapy that are able to provide a sustainable improvement in the functional activity of the shoulder joint and reduce the manifestations of pain syndrome. Materials and methods of the study included a clinical examination of 12 women aged 38 to 55 years with a diagnosis of rheumatoid arthritis of the shoulder joints in the subacute period. Inclusion criteria were symmetry of the lesion, the presence of functional limitations and the absence of severe deformities. The study used manual dynamometry methods to measure the strength of the shoulder girdle muscles, visual analogue scale (VAS) for subjective assessment of pain intensity, and RADAI-5 scale for comprehensive assessment of rheumatoid process activity. Patients underwent a two-week physical therapy program that included active and isometric exercises, massage, physiotherapy procedures and breathing techniques. Observations were conducted before and after the course of treatment with an analysis of changes in clinical and functional indicators. The results showed a significant improvement in the functional state of the participants. After completing the course of therapy, the strength of the shoulder girdle muscles increased by an average of 5–6 kg, which is an increase of more than 30% from the baseline level. At the same time, the intensity of pain on the VAS scale decreased by an average of 3–4 points, and a significant decrease in the activity of the pathological process was observed on the RADAI-5. Visualization of the obtained data in the form of graphs and tables confirmed the effectiveness of the implemented multifactorial approach to physical therapy. The conclusions of the study confirm the feasibility of using individually adapted physical therapy programs for rheumatoid arthritis of the shoulder joint in the subacute period. The use of objective monitoring tools - dynamometry, subjective assessment of pain syndrome - allows for a more accurate assessment of the dynamics of changes and timely adjustment of the intensity of loads. The results obtained indicate a significant functional improvement, pain reduction and overall improvement in the quality of life of patients, which indicates a high rehabilitation potential of the methods tested during the study.