Дослідження щодо вдосконалення виробництва таксифоліну із культури тканин Модрини Ольгінської

Abstract

Однією із задач біотехнології є одержання діючих речовин лікарських засобів із культури тканин рослин. Застосування з цією метою культур рослинних клітин та тканин має переваги у порівнянні з використанням плантаційної та дикорослої сировини: можливість цілорічного вирощування біомаси, незалежність від географічних та кліматичних факторів, стандартність та більш висока якість сировини [1]. Таксифолін (дигідрокверцетин, дигідрофлавонол) є важливим природним активним інгредієнтом, який, можуть виділяти з кореня модрини ольгінської. З огляду на його структуру, яка містить більше фенольних гідроксильних груп, таксифолін має різноманітну біологічну активність, включаючи антиоксидантну, протизапальну, антипроліферативну та антианафілактичну дію. Тому таксифолін має високий потенціал у використанні, наприклад, у складі дієтичних добавок для здорового харчування та лікарських засобів. Таксифолін (5,7,3',4'-флаван-он-ол) належить до підкласу флаванонолів флавоноїдів, які, у свою чергу, є класом поліфенолів. Оскільки все більше країн дозволяють таксифоліну входити до переліку дозволених речовин в харчовій і фармацевтичній промисловості, попит на таксифолін також зростає, в той час як його виробництво далеке від задоволення потреб ринку. Тому дослідження щодо вдосконалення виробництва таксифоліну мають важливе практичне значення. Модрина є важливою деревною породою для навколишнього природного середовища. Тому дуже важливо вивчати нові альтернативи цим ресурсам і методи виробництва [1−4].