Продуктивність лексико-семантичного способу новоутворів за часів російсько-української війни

Abstract

Мова як динамічна система постійно реагує на соціальні, політичні та історичні події, а в умовах війни ці процеси набувають особливої інтенсивності. Мова функціонує як живий організм, перебуваючи в постійному русі. Російсько- українська війна стала потужним каталізатором появи нових слів та переосмислення вже відомих лексем, що зумовило підвищену продуктивність лексико-семантичного способу словотвору. Словотворення відбувається як на ґрунті питомих, так і запозичених мовних ресурсів. Саме деривація дозволяє швидко й виразно позначати нові явища й події за допомогою відомих слів, які отримують новий зміст. Такі лексеми, як «кіборг», «бавовна», «чорнобаївка», «паляниця», «ватник», «зрадофіл» чи «русня», стали не лише елементами повсякденного мовлення, але й символами опору, ідентичності та консолідації українського суспільства. Вони виконують подвійну функцію: з одного боку, номінативну — називають нові явища й ролі, а з іншого — символічну та емоційно- оцінну, адже здатні відображати ставлення народу до війни, ворога чи власної боротьби. Дослідження продуктивності лексико-семантичного способу новоутворів у період війни є актуальним не лише з лінгвістичної точки зору, а й з культурологічної та соціальної, оскільки воно дозволяє простежити мовні механізми формування нової національної ідентичності та колективної пам’яті українців