Біохімічні механізми реалізації протипухлинної дії кореня імбиру

Abstract

Корінь імбиру (Zingiber officinale) вже століттямивикористовується в традиційній медицині як пряно-лікарська рослина. Сучасні дослідження дедалі частіше звертають увагу на його потенціал у профілактиці та лікуванні онкологічних захворювань. Так, виявлено, що активні компоненти імбиру, зокрема фенольні сполуки, такі як 6-gingerol, 6-shogaol, здатні впливати на різні сигнальні шляхи пухлинних клітин. Біохімічні механізми протипухлинної дії імбиру включають гальмування проліферації, індукцію апоптозу, автографії, зміни оксидантного статусу, інгібування ангіогенезу, метастазування тощо. Однак попри значний обсяг досліджень, остаточно не визначено всі механізми дії, їх взаємозв’язки, а також клінічну ефективність у різних типах пухлин. Тому доцільно системно викласти сучасні дані про біохімічні механізми дії імбиру в контексті пухлинної патології.