Аналіз міжнародного досвіду: безперервний професійний розвиток та право на професійну діяльність фармацевта

Abstract

Трансформація системи охорони здоров’я (ОЗ) і розширення ролі фармацевта зумовлюють зростання вимог до професійної компетентності та актуалізують необхідність розвитку ефективних механізмів безперервного професійного розвитку (БПР, англ. Continuing Professional Development – CPD) і підтвердження права на професійну діяльність. Традиційна модель безперервної освіти (англ. Continuing Education – CE) поступово заміщується компетентнісно орієнтованими підходами. Мета – узагальнити міжнародний досвід організації CPD фармацевтів і проаналізувати регуляторні моделі підтвердження права на професійну діяльність. Матеріали та методи. Використано бібліографічний, порівняльно- правовий, системний та контент-аналіз. Інформаційною базою стали документи ВООЗ, FIP, а також національні регуляторні акти та наукові публікації, що відображають сучасні підходи до професійного розвитку фармацевтів у країнах світу. Результати. Встановлено перехід від кількісної моделі CE до циклічної, рефлексивної CPD, орієнтованої на практичні результати. Виокремлено основні механізми підтвердження професійної діяльності: реліцензування, ресертифікація та ревалідація, остання з яких є найбільш комплексною. Порівняльний аналіз засвідчив варіативність національних моделей — від рефлексивних систем із е-портфоліо (Велика Британія, Ірландія) до кредитних і гібридних (США, Канада, Німеччина). Визначено тенденції до цифровізації CPD, інтеграції з політикою ОЗ та орієнтації на клінічні результати, а також ключові бар’єри — фінансові, організаційні та інституційні Висновки. CPD трансформується у ключовий інструмент забезпечення якості фармацевтичної допомоги. Перспективами є впровадження компетентнісних моделей, цифрових платформ і механізмів взаємного визнання результатів професійного розвитку

Background. The transformation of healthcare systems and the expanding clinical role of pharmacists increase requirements for professional competence and highlight the need for effective continuing professional development (CPD) systems and mechanisms for maintaining licensure. Traditional continuing education (CE) models are gradually being replaced by competency-based approaches. Objective. To summarize international experience in organizing CPD for pharmacists and to analyze regulatory models for maintaining the right to professional practice. Materials and Methods. The study employed bibliographic, comparative legal, systemic, and content analysis based on WHO and FIP documents, national regulatory frameworks, and relevant scientific literature. Results. A global shift from quantitative CE models to cyclical, reflective CPD focused on practice outcomes was identified. Three main mechanisms for maintaining professional practice were distinguished: re-licensure, recertification, and revalidation, with the latter being the most comprehensive. Comparative analysis revealed substantial variability across countries, ranging from reflective e-portfolio-based systems (United Kingdom, Ireland) to credit-based and hybrid models (USA, Canada, Germany). Key trends include CPD digitalization, integration with health policy, and a stronger focus on clinical outcomes, alongside persistent financial, organizational, and institutional barriers. Conclusions. CPD is evolving into a key instrument for ensuring the quality of pharmaceutical care. Future directions include the implementation of competency- based models, digital monitoring platforms, and mechanisms for mutual recognition of professional development outcomes.