Перспективи використання нечуйвітру волохатенького

Abstract

Застосування терапевтичного потенціалу лікарських рослин на сьогодні вважають досить фізіологічним методом профілактики та лікування, який впливає на нормалізацію обмінних процесів та відновлення функціональних можливостей організму. Лікарські засоби, створені на основі рослин, можна застосовувати більш тривалий час, у тому числі в терапії хвороб, що мають хронічний перебіг. Терапія ХХІ ст. активно використовує давній досвід народної медицини та сприяє розвитку фітотерапії сьогодення. Це пояснюється рядом причин: фітотерапія є досить ефективною, безпечною при тривалому лікуванні хронічних захворювань, у тому числі в педіатрії та геронтології; різноманіття хімічного складу зумовлює полівалентність (поліфункціональність) фармакологічної дії, яка зростає при поєднаному застосуванні лікарської рослинної сировини; фітопрепарати є доступними та загалом сприяють підвищенню прихильності до лікування. На особливу увагу заслуговує поліфармакологічність ліків рослинного походження, яка окреслює широкі перспективи їх застосування в різних сферах профілактичної та клінічної медицини. Лікарська рослинна сировина або її окремі біологічно активні речовини широко використовуються не лише у складі засобів для профілактики та лікування захворювань, а й як компоненти харчових продуктів для покращання раціону харчування людини. Одним із джерел сировини є дикорослі і культивовані лікарські рослини України, що мають достатні ресурсні можливості, історію використання в європейській та українській медичній практиці. До таких рослин відноситься нечуйвітер волохатенький (мишаче вухо звичайне, яструбка волосиста) Hieracium pilosella L. родини Айстрові (Asteraceae).