Human pharmacogenetic pecularities affecting the action of anti-tuberculosis medicines

Abstract

For a long time it is known about differences in efficiency and toxicity of medicines in different patients. This may be due to the genetic polymorphism of the human genes, which determine drug metabolism. In this connection, the study of the genetic polymorphism, which controls the processes of drug biotransformation in human, and its influence on the effectiveness and safety of treatment of different diseases, including tuberculosis (TB), is an important task of clinical pharmacology. The review presents the data on differences of genotypes, which determine the activity of two cytochromes (CYP) 450 – CYP2E1 and CYP2C9, as well as N-acetyltransferase-2 (NAT2) for the concentration in blood of the most effective antituberculosis drugs – isoniazid and rifampicin, for efficiency and toxicity of TB treatment. It has been shown that polymorphism of the CYP2C9, CYP2E1, NAT2, GST, UGT genotype in TB patients can be used as predictors of antitubercular drug-induced liver injuries. Variation of human genes that control transcription of interleukins, interferon-γ, SLC11A1, etc., allows predicting TB susceptibility and the treatment outcome.

Здавна відомо про відмінності в ефективності і токсичності лікарських препаратів у різних хворих. Це може бути пов’язано з генетичним поліморфізмом генів людини, що визначають метаболізм ліків. У зв’язку з цим ви- вчення генетичного поліморфізму людини, що контролює біотрансформацію, та його вплив на ефективність і безпечність лікування різних захворювань, включаючи туберкульоз (ТБ), є важливим завданням клінічної фар- макології. В огляді наводяться дані щодо значення відмінностей генотипів, які визначають активність двох цитохромів (CYP) 450 – CYP2Е1 і CYP2С9, а також N-ацетилтрансферази-2 (NAT2), для вмісту найбільш ефек- тивних протитуберкульозних препаратів ізоніазиду і рифампіцину для ефективності і токсичності лікування ТБ. Показано, що поліморфізм генотипів CYP2C9, CYP2E1, NAT2, GST, UGT у хворих на ТБ може використовува- тись як предиктор ураження печінки, спричинене протитуберкульозними препаратами. Варіативність генів людини, що контролюють транскрипцію низки інтерлейкінів, інтерферону-γ, SLC11A1 тощо, допомагає перед- бачати схильність до розвитку ТБ і ефективність його лікування.

Издавна известно об отличиях в эффективности и токсичности лекарственных препаратов при лечении раз- ных больных. Это может быть связано с генетическим полиморфизмом генов человека, которые определяют метаболизм лекарств. В связи с этим изучение генетического полиморфизма человека, который контролирует биотрансформацию, и его влияние на эффективность и безопасность лечения различных заболеваний, вклю- чая туберкулез (ТБ), является важнейшим заданием клинической фармакологии. В обзоре приводятся данные относительно отличий генотипов, которые определяют активность двух цитохромов (CYP) 450 – CYP2Е1 и CYP2С9, а также N-ацетилтрансферазы-2 (NAT2) для содержания наиболее эффективных противотуберку- лезных препаратов изониазида и рифампицина для эффективности и токсичности лечения ТБ. Показано, что полиморфизм генотипов CYP2C9, CYP2E1, NAT2, GST, UGT у больных ТБ может использоваться как предиктор поражения печени, вызванного противотуберкулезными препаратами. Вариативность генов человека, кото- рые контролируют транскрипцию ряда интерлейкинов, интерферона-γ, SLC11A1 и т.д., позволяет предвидеть склонность к развитию ТБ и эффективность его лечения.