Типи прецедентних релігійних інтертекстем у романі Василя Базіва «Хрест»

Abstract

У пропонованій статті автор здійснює спробу визначити типи прецедентних релігійних інтертекстем, ужитих у романі В. Базіва «Хрест», з урахуванням їхніх структурних, семантичних і функціонально-стилістичних характеристик. Дослідник виділяє як активні інтертекстуальні елементи власні назви, зокрема теоніми, релігійно значущі антропоніми, топоніми, назви релігійних свят, священних книг і сакральних споруд, цитати зі Святого Письма й подієві алюзії до окремих біблійних епізодів. За результатами аналізу фактичного матеріалу автор відзначає вживання прецедентних релігійних інтертекстем не лише в традиційному потрактуванні, а й засвідчує їх переосмислення значеннєвого наповнення деяких біблійних імен і фразеологізмів біблійного походження.

В предлагаемой статье автор предпринимает попытку определить типы прецедентных религиозных интертекстем, употребленных в романе В. Базива «Хрест», с учетом их структурных, семантических и функционально-стилистических характеристик. Исследователь виделяет в качестве активных интертекстуальных элементов имена собственные, в частности, теонимы, религиозно значимые антропонимы, топонимы, наименования религиозных праздников, священных книг и сакральных сооружений, цитаты из Священного Писания и событийные аллюзии к отдкльных библейским эпизодам. По результатам анализа фактического материала автор указывает на употребление прецедентных религиозных интертекстем в традиционной их трактовке, а также в переосмысленном значеннии некоторых библейских имен и фразеологизмов библейского происхождения.

In this article the author determines the types of precedent religious intertextemes used in the novel by V. Baziv "Cross" and gives their structural, semantic, and functional and stylistic characteristics. As active intertextual elements the researcher identifies proper names, including theonyms, religiously significant anthroponyms, toponyms, names of religious festivals, sacred books and sacred buildings, quotes from Scripture, and event-specific allusions to biblical episodes. According to the analysis of factual material, the author notes the use of precedent religious intertextemes not only in their traditional interpretation, but also demonstrates their rethinking of semantic content of some biblical names and phraseology of biblical origin.