Експериментальне вивчення впливу глюкваміну на ультраструктуру нирок за умов розвитку ниркової недостатності

Abstract

Актуальність. Основним клінічним проявом хронічної хвороби нирок (ХХН) є ниркова недостатність. Се- ред найбільш чутливих проявів даного стану слід виділити порушення ультраструктурної організації ниркової тканини. Тому при експериментальному дослідженні нових засобів лікування ХХН доцільним є вивчення їх впливу на ультраструктуру нирок за умов розвитку ниркової недостатності. Мета роботи. Експериментальне вивчення впливу препарату Глюквамін на ультраструктуру ниркової тка- нини щурів з нирковою недостатністю для обґрунтування застосування в терапії ХХН. Матеріали та методи. Дослідження проводили на моделі активного нефриту Хеймана на 50 щурах. Для оцін- ки ефективності дослідних препаратів на 120 добу експерименту у тварин проводили вивчення ультраструкту- ри нирок за допомогою стандартних методів електронної мікроскопії. Результати та їх обговорення. В ході дослідження було показано, що після введення Глюкваміну впродовж двох місяців у щурів з нирковою недостатністю відбувається значне покращення ультраструктурної організації нирок. При цьому збільшується виживаність нефроцитів за умов патологічно змінної нирки, знижуються про- яви деструкції у гломерулярних базальних мембранах, покращується будова органел і метаболізм подоцитів і ендотеліальних клітин, зменшуються прояви у них дегенеративно-дистрофічних змін. За ступенем нефропро- текторного впливу Глюквамін перевершував активність препаратів порівняння кверцетину та леспефрилу. Висновки. За умов розвитку ниркової недостатності у щурів Глюквамін чинить виразний протекторний вплив на ультраструктуру ниркової тканини, що підтверджує доцільність його застосування у комплексному лікуванні ХХН.

Topicality. The main clinical manifestation of chronic kidney disease (CKD) is renal failure. Among the most sensitive manifestations of this pathology should be a violation of renal tissue ultrastructural organization . Therefore, in the experimental study of CKD treatments, it is reasonable to study their effect on the ultrastructure of the kidneys in the conditions of the development of renal failure. Aim. The experimental study of Gluquamin drug effect on kidney ultrastructure in rats with renal failure to substantiate its use in CKD treatment. Materials and methods. The study was carried out on the active Heymann nephritis model using 50 rats. To assess the efficiency of the studied drugs on the 120th day of the experiment, the examination of the kidney ultrastructure was carried out in animals using standard methods of electron microscopy. Results and discussion. In course of the study, it was shown that after administration the Gluquamin for two months, in rats with renal failure, there was a significant improvement of the ultrastructural organization of the kidneys. At the same time, there were an increase in survival rate of nephrocytes in conditions of pathologically changed kidney, a decrease in manifestations of destruction in glomerular basement membranes, an improve in structure of organelles and metabolism of podocytes and endothelial cells and a decrease in manifestations of degenerative changes in them. According to the degree of nephroprotective influence, Gluquamin was superior to the activity of the comparative drugs quercetin and lespephril. Conclusions. Under conditions of renal failure development in rats Gluquamin has a pronounced protective effect on kidneys tissue ultrastructure, which confirms the expediency of its use in complex CKD treatment.

Актуальность. Основным клиническим проявлением хронической болезни почек (ХБП) является почечная недостаточность. Среди наиболее чувствительных проявлений данного состояния следует выделить наруше- ние ультраструктурной организации почечной ткани. Поэтому при экспериментальном исследовании новых средств лечения ХБП целесообразным является изучение их влияния на ультраструктуру почек в условиях раз- вития почечной недостаточности. Цель работы. Экспериментальное изучение влияния препарата Глюквамин на ультраструктуру почечной ткани крыс с почечной недостаточностью для обоснования применения в терапии ХБП. Материалы и методы. Исследование проводили на модели активного нефрита Хеймана на 50 крысах. Для оценки эффективности исследуемых препаратов на 120 сутки эксперимента у животных проводили изучение ультраструктуры почек с помощью стандартных методов электронной микроскопии. Результаты и их обсуждение. В ходе исследования было показано, что после введения Глюквамина в те- чение двух месяцев у крыс с почечной недостаточностью происходит значительное улучшение ультраструк- турной организации почек. При этом увеличивается выживаемость нефроцитов в условиях патологически измененной почки, снижаются проявления деструкции в гломерулярных базальных мембранах, улучшается строение органелл и метаболизм подоцитов и эндотелиальных клеток, уменьшаются проявления в них деге- неративно-дистрофических изменений. По степени нефропротекторного влияния Глюквамин превосходил ак- тивность препаратов сравнения кверцетина и леспефрила. Выводы. В условиях развития почечной недостаточности у крыс Глюквамин оказывает выраженное про- текторное влияние на ультраструктуру почечной ткани, что подтверждает целесообразность его применения в комплексном лечении ХБП.