Експериментальне дослідження кардіопротекторної дії 2-гідрокси-N-нафтален-1-іл-2-(2-oксо-1,2-дигідро-індол-3-іліден)-ацетаміду

Abstract

Сучасні принципи лікування коморбідних пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та тяжкими психічними розладами спрямовані на обмеження поліпрагмазії. Тому перспективним є пошук препаратів полімодальної дії, здатних одночасно виявляти як кардіопротекторну, так і нейромодулювальну дію. У цьому аспекті привертають увагу похідні 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти, яким притаманний широкий спектр нейротропної активності. Мета дослідження – визначити вплив потенційного нейротропного засобу – 2-гідрокси-N-нафтален-1-іл-2-(2-oксо-1,2-дигідро-індол-3-іліден)-ацетаміду (умовна назва – сполука 18) – на перебіг експериментального ураження серця щурів. Досліди проведено на 38 статевозрілих рандомбредних білих щурах самцях. Адреналіновий міокардит моделювали шляхом одноразового підшкірного введення розчину адреналіну гідротартрату («Адреналін-Дарниця», розчин для ін’єкцій, 1,8 мг/мл, ФК «Дарниця», Україна) у дозі 1 мг/кг. Досліджувану речовину в дозі 12 мг/кг і препарат порівняння етилметилгідроксипіридину сукцинат («Армадин», розчин для для ін’єкцій, 50 мг/мл, ЗАТ «Лекхім-Харків», Україна) у дозі 100 мг/кг вводили внутрішньоочеревинно в лікувально-профілактичному режимі за 30 хв до і через 1 год після моделювання ураження міокарда. Функціональний стан міокарда оцінювали за показниками електрокардіограми. Виразність деструктивних процесів у серцевому м’язі визначали за активністю МВ-фракції креатинфосфокінази, маркерних ферментів цитолізу – аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази в плазмі крові щурів. Інтенсивність процесів пероксидного окиснення ліпідів визначали за вмістом активних продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою, у плазмі крові та гомогенаті міокарда щурів, стан антиоксидантної системи – за активністю супероксиддисмутази та каталази в гомогенаті міокарда. Досліджували морфологічний стан серця щурів. Встановлено, що адреналіновий міокардит у щурів супроводжується як функціональними (електрокардіографічними та біохімічними) змінами, так і дифузними морфологічними ознаками ішемії міокарда (спазм тонкостінних судин, венозний застій), дистрофії серцевого м’яза (набряк, втрата поперечної посмугованості) і некрозу кардіоміоцитів. У той самий час сполука 18 за умов адреналінового міокардиту чинить виразну кардіопротекторну дію, що її встановлено за відновленням електрокардіографічних показників і біохімічних індикаторів функціонального стану міокарда, а також морфологічно – за редукцією проявів ішемії та дистрофії серцевого м’яза тварин. Визначено також, що кардіопротекторний ефект сполуки 18 значно перевищує дію препарату порівняння етилметилгідроксипіридину сукцинату за експериментального адреналінового ураження серця щурів.