Дослідження гострої та підгострої токсичності перспективного антидепресанту атристаміну на щурах

Abstract

Вирішальними факторами, які перешкоджають успішному лікуванню депресивних розладів, часто стають побічні ефекти антидепресантів, особливо при тривалому застосуванні. У процесі розробки та впровадження у медичну практику інноваційних лікарських засобів антидепресивної дії особливу увагу, з огляду на тривалість курсів застосування у клініці, необхідно звертати на параметри безпеки досліджуваних речовин. Метою роботи було дослідження гострої та підгострої токсичності перспективного антидепресанта з оригінальним спектром додаткових нейротропних ефектів 2-метил-3-(феніламінометил)-1Н-хінолін-4-ону (атристаміну) на щурах. Параметри гострої токсичності атристаміну за одноразового внутрішньошлункового введення досліджували на білих аутбредних щурах-самцях за методом Прозоровського. Вивчення підгострої токсичності проводили на білих нелінійних щурах обох статей віком 3-4 місяці за повторного внутрішньошлункового введення атристаміну впродовж 28 днів в умовно терапевтичній дозі 100 мг/кг. Протягом експерименту визначали вплив тривалого введення атристаміну на динаміку маси тіла тварин, показники функціонального стану ЦНС, серця, сечовидільної та гепатобіліарної систем, загальні аналізи крові та сечі, масові коефіцієнти внутрішніх органів, їх макроскопічний стан та гістоструктуру. За результатами вивчення гострої токсичності атристаміну розраховано показник LD50 за однократного внутрішньошлункового введення щурам, який складає 4164±309 мг/кг, що дозволяє віднести досліджувану сполуку за класифікацією Hodge та Sterner до ІV класу (малотоксичних) речовин. Результати дослідження підгострої токсичності свідчать, що щоденне внутрішньошлункове введення атристаміну в умовно терапевтичній дозі впродовж 28 діб щурам не викликало достовірних відмінностей динаміки маси тіла, показників функціонального стану ЦНС, серця, сечовидільної та гепатобіліарної систем, загальних аналізів крові та сечі. Також показано, що багаторазове введення атристаміну не впливало на масові коефіцієнти внутрішніх органів, не змінювало їх макроскопічний стан та гістоструктуру. Таким чином, результати дослідження гострої та підгострої токсичності атристаміну на щурах дозволяють зробити висновок про низьку токсичність досліджуваної речовини та безпечність за її тривалого (28 діб) внутрішньошлункового введення в умовно терапевтичній дозі.