Спектр антиконвульсантної активності та гостра токсичність 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинону

Abstract

Мета дослідження – з’ясувати спектр антиконвульсантної активності 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинону на моделях судом із різним патогенезом та орієнтовно визначити гостру токсичність цієї сполуки. Експеримент проведено на 115 білих нелінійних мишах самцях масою 18–25 г. Нейромедіаторний профіль активності 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинону визначали на моделях судом, що індуковані тіосемікарбазидом, стрихніном, пікротоксином, камфорою та кофеїном. Досліджувану сполуку та препарати порівняння вводили внутрішньошлунково за 30 хв до внутрішньоочеревинного (тіосемікарбазид, камфора, кофеїн) або внутрішньошлункового введення (стрихнін, пікротоксин) конвульсанта. Гостру токсичність досліджували за експрес-методом Т. В. Пастушенко. Дослідження спектра антиконвульсантної дії 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинону виявило помірну активність на моделі стрихнінових судом, що перевершує активність препарату порівняння гліцину. Це свідчить про можливий вплив сполуки на постсинаптичні гліцинові рецептори. 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинон виявив активність на моделі кофеїнових судом на рівні специфічного агоніста аденозинових рецепторів інозину. Ці результати вказують, що можливий механізм дії 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинону пов’язаний з впливом на аденозинергічні процеси. На моделі пікротоксинових судом досліджувана сполука виявила активність на рівні вальпроату натрію, що може бути пов’язано з протидією блокаді хлорного каналу ГАМК-рецепторів пікротоксином. На моделях судом, що їх індуковано тіосемікарбазидом або камфорою, 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинон не виявив активності. Досліджувана сполука належить до V класу токсичності – практично нетоксичні речовини, оскільки LD50 > 5000 мг/кг. Таким чином, отримані результати вказують на доцільність подальшого всебічного вивчення 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинону як перспективного протисудомного засобу з політропним механізмом дії та низькою токсичністю.