Актуальність створення лікарських плівок для лікування герпесвірусної інфекції

Abstract

Серед персистуючих внутрішньоклітинних агентів провідне місце за поширеністю посідає група герпесвірусів. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) застерігає світове співтовариство про небезпеку прихованої пандемії герпетичної інфекції. За даними ВООЗ, від 70 до 90 % населення світу інфіковано одним або декількома типами вірусу герпесу і у 50 % з них через відсутність стійкого імунітету щорічно спостерігаються рецидиви захворювання. До родини герпесвірусів, що виявлені у людини, належать віруси простого герпесу 1-го і 2-го типів, герпесу Zoster, цитомегалії, Епштейна — ​Барр, герпесу людини 6, 7, 8-го типів. Так, у патогенезі герпетичної інфекції 1-го і 2-го типів виділяють чотири основні фази: проникнення в клітини епітелію → проникнення в нервові закінчення і паравертебральні ганглії → елімінація вірусу з тканин і органів → реактивація вірусів простого герпесу і його переміщення до воріт інфекції. Герпетична і цитомегаловірусна інфекція, що належить до групи TORCH-інфекцій, є найпоширенішою причиною інфікування плода, що може спричинити народження дитини з вадами розвитку. Герпесвірусні інфекції зараховують до групи інфекцій, асоційованих із синдромом імунодефіциту людини, вважають частою причиною ураження центральної нервової системи і внутрішніх органів в осіб зі вторинним імунодефіцитом. Практично всі відомі зараз герпесвіруси людини здатні спричиняти ураження нервової системи. У зв’язку з цим герпесвірусні інфекції стали однією з провідних медико-соціальних проблем і набувають загальнодержавного значення.