Доцільність використання антиоксидантів у медикаментозній терапії цукрового діабету ІІ типу

Abstract

Вільні радикали – продукти нормального метаболізму, який є природним керованим процесом. При інкорпорації кисню у процеси життєдіяльності організму утворюються активовані похідні молекулярного кисню – активні форми кисню (АФК), які ініціюють реакції вільнорадикального окислення (ВРО), у тому числі й перекисне окислення ліпідів (ПОЛ), що призводять до хімічної модифікації і руйнування біомолекул. Надлишкова продукція АФК та / або порушення нормального функціонування систем антиоксидантного захисту викликають посилене окисне пошкодження біомолекул, та призводить до розвитку дисфункції клітин і тканин організму – окислювального стресу (ОС). Відома роль в ОС рецепторів, що активуються проліфераторами пероксисом (PPAR), які регулюють ліпідний метаболізм, глюкозний та енергетичний гомеостаз. Це, насамперед, викликає активацію п’яти основних сигнальних шляхів, включених у патогенез ускладнень цукрового діабету (ЦД), а саме: поліольного патологічного шляху; збільшеного утворення кінцевих продуктів посиленого глікозилювання (AGE); підвищеної експресії рецепторів до AGE та їх активуючих лігандів; активації ізоформ протеїнкінази С (PKC); гексозамінового патологічного шляху. Крім того, АФК ініціює активацію транскрипційного фактора NF-kB, ключового регулятора антиоксидантних ферментів, які здатні ініціювати транскрипцію багатьох генів, які задіяні в апоптозі.