Вплив потенційного антиконвульсанта 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол- 2-іліміно)-4-тіазолідинону на вміст нейротрансмітерних амінокислот у головному мозку мишей на моделі пентилентетразолового кіндлінгу

Abstract

Мета дослідження – з’ясувати ефективність потенційного антиконвульсанта 5-[(Z)-(4-нітро- бензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинону (Les-6222) на моделі пентилентетразолового кіндлінгу в мишей і визначити його вплив на вміст нейротрансмітерних амінокислот (гамма-аміно- масляна кислота (ГАМК), гліцин, глутамат, аспартат). Дослідження виконано на 33 білих нелінійних мишах на моделі пентилентетразолового кіндлінгу, яка відтворює хронічний епілептогенез. Пентилентетразол у дозі 30 мг/кг вводили внутрішньоочере- винно протягом 16 діб. Досліджувану сполуку Les-6222 застосовували в дозі 100 мг/кг внутрішньо- шлунково (в/ш). Як препарати порівняння використано вальпроат натрію (300 мг/кг в/ш) і целекок- сиб (4 мг/кг в/ш). Спостерігали за динамікою перебігу судом. На 16 день у тварин вилучали головний мозок та заморожували рідким азотом. У гомогенаті мозку визначали вміст нейротрансмітерних амінокислот методами високовольтного електрофорезу (ГАМК, глутамат, аспартат) і тонкошарової хроматографії на пластинах Silufol (гліцин). 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинон виявив високу (на рівні вальпроа- ту натрію) протисудомну активність, яка визначалася статистично достовірним зниженням кількості тварин з судомами з 8 по 16 день екперименту (p < 0,05) та статистично значущим зменшенням кількості днів без пароксизмів у тварин (p < 0,05). Порівняно з групою контрольної патології відсоток тварин з пароксизмами протягом експерименту був на 22,54 % меншим (p < 0,05). Целекоксиб не виявив протисудомного ефекту. У головному мозку мишей групи контрольної патології достовірно зменшувався вміст гальмівних (ГАМК, гліцин) і зростав рівень збуджувальних (глутамат, аспартат) амінокислот. 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинон на 16,26 % (p < 0,01) знижував підвищений вміст глутамату, а також тенденційно зменшував рівень аспартату і збільшував вміст ГАМК, але не гліцину. Це відрізняє за механізмом дії досліджувану сполуку від вальпроату натрію, який сприяв нормалізації вмісту всіх досліджуваних амінокислот. Таким чином, перспективний антиконвульсант 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4- тіазолідинон на моделі хронічного епілептогенезу (пентилентетразоловий кіндлінг) у мишей виявляє виразну протисудомну дію, у механізмі якої може відігравати певну роль достовірне зменшення церебрального вмісту глутамату.