Фізіотерапія хвороб похилого віку: хвороба паркінсона

Abstract

У людей із хворобою Паркінсона нейропсихіатричні ознаки та симптоми є загальними протягом усього перебігу хвороби. Ці симптоми можуть бути непрацездатними та такими ж клінічно значущими, як і моторні симптоми, і їх прояв може бути подібним або відмінним від аналогів у загальній популяції. Кореляти та фактори ризику розвитку нейропсихіатричних ознак і симптомів включають демографічні, клінічні та психосоціальні характеристики. Нейробіологія, що лежить в основі цих проявів, є складною та недостатньо вивченою, з найвагомішими доказами невропатологічних змін, пов’язаних із хворобою Паркінсона, механізмами, пов’язаними з дофамінергічною терапією, та ефектами, неспецифічними для хвороби Паркінсона. Існують інструменти оцінки та формальні діагностичні критерії, але в клінічній практиці мало рутинного скринінгу цих ознак і симптомів. Все більше доказів підтверджує низку фармакологічних і немедикаментозних втручань, але існує відносно небагато ефективних варіантів лікування. Оптимізація лікування нейропсихіатричних проявів у людей з хворобою Паркінсона вимагатиме додаткових досліджень, підвищення обізнаності, спеціалізованого навчання та розробки інноваційних моделей догляду