Емоційне вигорання як категорійно-понятійна проблема

Abstract

У статті представлено історичний та теоретичний аналізи категорії «емоційне вигорання» в психологічній науці. Зазначено, що початок вивчення поняття пов’язаний з роботами Г. Фройденбергера (1974 р.), який трактував його як стан фізичного, емоційного та мотиваційного виснаження унаслідок тривалої взаємодії з людьми в умовах високого емоційного напруження. Констатовано набуття дослідженнями у 1980-х р.р. конструктивного характеру, який був пов’язаний з розробкою стандартизованих методик (К. Маслач, С. Джексон). Емоційне вигорання, зокрема, розглядалося як форма трудового стресу в організаційному контексті. З середини 1990-х р.р. наукові розвідки перейшли до емпіричної фази з експоненційним зростанням публікацій (В. Бойко, М. Лейтер, Т. Марек, К. Маслач, В. Шауфелі та ін.). Зауважено на досить широкому діапазоні сучасних робіт, що засвідчує актуальність, комплексність і значущість проблеми. Установлено існування двох основних підходів: результативного (структурно-симптоматичного), де емоційне вигорання трактується як стійкий стан з вимірюваними симптомами (Е. Аронсон, К. Маслач, А. Пайнс, В. Шауфелі та ін.), та процесуального (стадійного), що акцентує динаміку розвитку (В. Бойко, М. Буриш та ін.). У межах результативного підходу розглянуто одно-, двох-, трьох- і чотирьохфакторну моделі з домінуванням трьохфакторної моделі К. Маслач (емоційне виснаження, деперсоналізація, редукція досягнень). Висвітлено фактори ризику емоційного вигорання: особистісний (нейротизм, перфекціонізм), організаційний (надмірне навантаження, обмеженість ресурсів) і рольовий (конфлікти, неоднозначність, нечіткі посадові інструкції, не узгоджені зусилля). Підкреслено актуальність і значущість проблеми в соціономічних професіях та її загострення в Україні. Наведено стадії емоційного вигорання та підкреслено його повільну динаміку, що ускладнює раннє виявлення. Робота узагальнює наукові погляди щодо емоційного вигорання як категорійно-понятійної проблеми та підкреслює необхідність здійснення профілактичних заходів для збереження психічного здоров’я.

The article presents a historical and theoretical analysis of the category «emotional burnout» in psychological science. It is noted that the beginning of the study of the concept is associated with the work of H. Freudenberger (1974), who interpreted it as a state of physical, emotional, and motivational exhaustion resulting from prolonged interaction with people in conditions of high emotional stress. It is stated that research in the 1980s acquired a constructive character, which was related to the development of standardized methods (К. Maslach, S. Jackson). Emotional burnout, in particular, was considered as a form of work-related stress in an organizational context. Since the mid-1990s, scientific research has entered an empirical phase with exponential growth in publications (V. Boyko, M. Leiter, T. Marek, K. Maslach, W. Schaufeli, etc.). This has been noted across a fairly wide range of contemporary studies, highlighting the relevance, complexity, and significance of the issue. Two main approaches have been identified: the outcome-based (structural-symptomatic) approach, where burnout is treated as a stable condition with measurable symptoms (E. Aronson, K. Maslach, A. Pines, W. Schaufeli, etc.), and the process (stages) approach, which emphasizes the dynamics of development (V. Boyko, M. Burysh, etc.). Within the outcome-oriented approach, one-, two-, three-, and four-factor models were considered, with the three-factor model by K. Maslach (emotional exhaustion, depersonalization, reduced personal accomplishment) being predominant. The risk factors for burnout were highlighted: personal (neuroticism, perfectionism), organizational (excessive workload, limited resources), and role-related (conflicts, ambiguity, unclear job instructions, uncoordinated efforts). The relevance and significance of the problem in socio-economic professions and its exacerbation in Ukraine were emphasized. The stages of emotional burnout were presented, noting its slow dynamics, which complicates early detection. The paper summarizes scientific views on emotional burnout as a conceptual and categorical problem and emphasizes the need for preventive measures to maintain mental health.