Етико-філософські засади «довершеної мови» як інструмент гуманізації цифрового освітнього простору

Abstract

Актуальність даної роботи зумовлена глибокою кризою сучасної цифрової комунікації, що характеризується дефіцитом емпатії, низькою культурою ведення дискусій та активним поширенням мови ворожнечі. В епоху девальвації слова звернення до філософської спадщини Палійського Канону (VI ст. до н.е.) дозволяє знайти сталі етичні орієнтири для формування нової культури спілкування. Однією з найбільших проблем сучасного віртуального простору є його внутрішня ворожість, відсутність співчуття, беззмістовність тем, а також безпрецедентна кількість маніпуляцій та брехні, що призводять до суспільного розколу. У цьому контексті система Довершеної мови (sammā vācā) постає як необхідний інструмент подолання означених кризових явищ. Вона розглядається як фундаментальна ланка Благородного Вісімкового Шляху, спрямована на подолання невігластва, жадоби та ненависті через свідомий контроль намірів (cetanā). Культивація мовлення, позбавленого неблагих інтенцій, веде до конструктивних наслідків як для суб’єкта, так і для об’єктів комунікації, забезпечуючи фундамент для етичного прогресу особистості.