Порівняння ефективності терапевтичних вправ та pnf-методики у корекції верхнього перехресного синдрому

Abstract

Плечолопатковий періартрит є поширеною патологією плечового комплексу, що характеризується ураженням навколосуглобових тканин плечового суглоба та супроводжується больовим синдромом і функціональними порушеннями. Навіть у стадії ремісії у пацієнтів часто зберігаються зміни біомеханіки плечового пояса, які спричиняють формування компенсаторних рухових патернів. Одним із наслідків таких змін є розвиток верхнього перехресного синдрому, що проявляється дисбалансом між укороченими та ослабленими м’язами плечового пояса та шийно-грудного відділу хребта. Це призводить до порушення стабілізації лопатки, зміни її кінематики та зниження функціональної здатності плечового комплексу. Сучасні підходи фізичної терапії спрямовані на відновлення м’язового балансу, покращення нейром’язового контролю та нормалізацію рухових патернів. Одним із базових методів є терапевтичні вправи, спрямовані на зміцнення стабілізаторів лопатки та корекцію постуральних порушень. Водночас методика пропріоцептивного нейром’язового фасилітування (PNF) дозволяє ефективно впливати на механізми нейром’язової координації та функціональну інтеграцію рухів.