Вірусні хвороби тварин як моделі в біомедичних науках: хвороба хронічного виснаження оленів

Abstract

Хвороба хронічного виснаження оленів (CWD) є однією з найбільш актуальних проблем сучасної ветеринарії та екології. Це трансмісивна губкоподібна енцефалопатія (TSE), що вражає представників родини оленевих. Вперше захворювання було ідентифіковане наприкінці 1960-х років. Збудником CWD є пріон (PrPᴿˢᶜ) – інфекційна білкова молекула, що не містить нуклеїнових кислот (ДНК або РНК). Патологічний білок відрізняється від нормального збільшеною кількістю β-складчастих структур, що надає йому здатності агрегувати в амілоїдні волокна. Механізм патогенезу полягає у зміні конформації нормальних клітинних білків під впливом інфекційного пріона, що запускає ланцюгову реакцію. Це призводить до руйнування мозкової тканини та утворення в ній характерних порожнин (вакуолей). Клінічна картина захворювання характеризується тривалим інкубаційним періодом, що може тривати роками. На термінальних стадіях спостерігаються різка втрата ваги та виснаження; атаксія, опущена голова, порожній погляд; зміни поведінки: втрата страху перед людьми, апатія; надмірна спрага, слинотеча та сечовипускання. Захворювання завжди має летальний наслідок. На сьогодні CWD поширена у США, Канаді, Південній Кореї та країнах Скандинавії. Основними шляхами передачі є прямий контакт між тваринами та непрямий через забруднене середовище (ґрунт, воду, корм), де пріони довго зберігають активність.