Традиційне застосування рути запашної в Україні – етноботанічний аспект

Abstract

Рута запашна (Ruta graveolens L.) займає особливе місце в культурі та традиціях України, поєднуючи символічне, побутове та лікувальне значення. У фольклорі рослина має багатозначний образ, виступаючи символом чистоти, кохання й цнотливості, що відображається у легендах, народних піснях, приказках, поезії [1,3]. Водночас, у віруваннях рута мала суперечливі асоціації, її вважали як містичною травою похмурого, сумного значення, так і чародійною захисною, здатною оберігати від злих сил [1]. В етнографічних джерелах є дані про її міфологічне походження, а саме вірування про проростання трави із залишків освяченої великодньої їжі. Особливого поширення, культивування та інтегрування в культуру рута набула в західних областях України, у бойків і гуцулів, де її додатково використовували як оберіг і декор для прикрашання осель під час свят, зокрема на Трійцю для благословення родини [5]. Особливістю є те що, траву додатково використовували у кулінарії як пряність, додаючи до салатів, м’яса, маринадів, напоїв, алкоголю, що свідчить про інтеграцію у повсякденне життя. Важливо підкреслити, що широке застосування рути також пов’язане з її простотою культивування, що дозволяло активно використовувати рослину в домашніх умовах [4]. Так, ще до розгляду лікувальних властивостей, це показує руту важливим елементом культурної спадщини українців.