Еволюція фармацевтичних стратегій лікування та профілактики COVID-19

Abstract

У статті представлено комплексний науковий аналіз епідеміологічної ситуації та еволюції стратегій фармакотерапії COVID-19 станом на початок 2026 року. Досліджено етіологічні особливості нових субваріантів вірусу SARS-CoV-2 (ліній Stratus, Nimbus та Omicron) і верифіковано патогенетичні механізми їхньої інвазії, зокрема системний ендотеліїт та нейротропну активність. Здійснено систематизацію актуальних терапевтичних протоколів, що базуються на фазовості інфекційного процесу. Особливу увагу зосереджено на молекулярних механізмах дії препаратів, верифікації їхньої клінічної ефективності з позицій доказової медицини та оцінці потенційних фармакологічних ризиків. Деталізовано клініко-фармакологічні аспекти застосування етіотропних засобів прямої дії (нірматрелвіру/ритонавіру, ремдесивіру, молнупіравіру), таргетних імуномодуляторів (інгібіторів IL-6 та JAK) та антикоагулянтної підтримки. Особливу увагу приділено менеджменту постковідного синдрому (Long COVID) як пріоритетному напрямку охорони здоров’я у 2026 році. Обґрунтовано патогенетичну доцільність застосування нейропротекторних агентів (цитиколіну, вітамінів групи B), ангіопротекторів (L-аргініну, кверцетину) та засобів відновлення глікокаліксу для нівелювання когнітивного дефіциту та судинних ангіопатій. Визначено перспективні вектори фармацевтичних розробок, доведено необхідність адаптивної вакцинації та безперервного моніторингу доказової бази для оптимізації клінічних результатів.