Обгрунтування хіміотерапевтичного напрямку в удосконаленні клініко-епідеміологічного контролю за госпітальними інфекціями

Abstract

На рівні мікробіологічного узагальнення антисептичних відмінностей гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату обгрунтований хіміотерапевтичний напрямок протиепідемічно значущого застосування проліків у лікувально-профілактичному контролі за госпітальними інфекціями. Встановлено, що гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату притаманні узагальнені відмінності у проявах антимікробної активності за рахунок часткового відокремлення зі структури фенолу при полярних зсувах кислотно-лужної рівноваги та здатність збереження інтактності при нейтральних показниках рН внутрішнього середовища організму. На прикладі порівняльного співставлення антимікробних властивостей гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату доведена перспективність використання проліків у якості лікарських засобів при госпітальних інфекціях.

The chemotherapeutic direction of anti-epidemiological significant application of promedicines in the treatment-and-prophylactic control over nosocomial infections has been substutiated at the level of microbiological generalisation of antiseptic differences of hexamethylenetetramine and phenyl salicylate. It has been found that hexamethylenetetramine and phenyl salicylate possess the generalised differences in revealing the antimicrobial activity due to the partial isolation from the phenolic structure with the polar changes of the acid-basic balance and the ability to keep inactivity at the neutral рН values of the internal environment of an organism. The perspectiveness of using promedicines as medical products in nosocomial infections has been proven on the example of the comparative comparison of antimicrobic properties of hexamethylenetetramine and phenyl salicylate.