Мовно-виражальні засоби відтворення мотиву болю за долю рідної землі у збірці Д. Павличка “Три строфи”

Abstract

У пропонованій статті автор розглядає мовно-виражальні засоби відтворення основного мотиву збірки Д. Павличка «Три строфи» – біль за долю рідної землі. Результати аналізу розглядуваного матеріалу дозволили зробити висновки про те, що поет активно використовує такі засоби української мови, ужиті зі стилістичною метою, як власні назви (топоніми, антропоніми), застарілі слова, авторські новотвори, антоніми, синоніми, пароніми, епітети й порівняння, що служать для розкриття художнього задуму митця. В предлагаемой статье рассматриваются выразительные средства языка, которые Д. Павлычко использует для раскрытия главного мотива сборника «Три строфы» – боль за судьбу родной земли. Результаты анализа рассматриваемого материала позволили сделать выводы о том, что автор активно использует такие средства украинского языка, как имена собственные (топонимы, антропонимы), устаревшие слова и авторские неологизми, антонимы, синонимы, паронимы, эпитеты и сравнения, которые служат для раскрытия художественного замысла поэта. The article deals with expressive means of the language used by D. Pavlychko to convey the main motive of the collection “Three stanzas”, that is pain for the fate of his motherland. According to the results of the considered material the author came to a conclusion that D. Pavlychko actively used such means of the Ukrainian language as proper names (toponyms, anthroponyms), archaic words and author’s neologisms, antonyms, synonyms, paronyms, epithets, and similes that show poet’s artistic conception.