Гомеотелевт в українському поетичному мовленні ІІ половини ХХ – початку ХХІ століття

Abstract

Despite the prevalence of homeotheleuton as a stylistic means of expression in Ukrainian poetic speech, researchers of our country have not paid enough attention to it yet. It is not even mentioned in stylistics textbooks, dictionaries of linguistic and literary terms, though occasionally appear researches on the expressive means of French language space. On the grounds of the Ukrainian language, such studies were not conducted, so that determines the relevance of the problem. The purpose of the proposed study is to clarify the peculiarities of the implementation of homeotheleuton as a stylistic figure in the language of Ukrainian poetry of the second half of the XX century and the beginning of the XXI century. In order to achieve the defined goal, the following tasks have been performed: the definition of the term "homeotheleuton" has been formulated, the types of homeotheleuton have been singled out for such features as the morphemic detection of repeating elements, the syntactic function of homogeneous members, their contact in the sentence and their location in the text. The author concludes that homeotheleuton is a productive figure of stylistic syntax, actively represented in the Ukrainian poetry of the second half of the XX - the beginning of the XXI century. In the analyzed works, the following types of homeotheleuton were discovered: a) simple and combined (by morphemic detection of repetitive elements); b) contact and distant (by contact in the sentence); c) horizontal, vertical and diagonal (by "spatial" placement in the text); d) all possible members of sentence, which have homogeneity in the corresponding microcontext, are represented by executable syntactic function. Homeotheleuton shows a significant text creation potential both at the level of creating a microcontext, and at the level of organization of semantically complete and self-sufficient text.

Автор предлагаемой статьи предпринимает попытку определить особенности реализации гомеотелевта как стилистической фигуры в языке украинской поэзии ІІ половины ХХ – начала ХХІ века. В работе сформулировано определение понятия «гомеотелевт», выделены разновидности гомеотелевта по следующим признакам: морфемный состав повторяемых элементов, синтаксическая функция однородных членов, их контактность в предложении и размещение в тексте. Определено, что анализированное выразительное средство проявляет значительный текстообразовательный потенциал как на уровне создания микроконтекста, так и на уровне организации завершенного и самодостаточного текста.

Автор пропонованої статті здійснює спробу з᾿ясувати особливості реалізації гомеотелевта як стилістичної фігури в мові української поезії ІІ половини ХХ – початку ХХІ століття. У роботі сформульоване визначення поняття «гомеотелевт», виокремлені різновиди гомеотелевта за такими ознаками, як морфемний вияв повторюваних елементів, синтаксична функція однорідних членів, їх контактність у реченні й розташування в тексті. Визначено, що аналізований увиразню вальний засіб виявляє значний текстотвірний потенціал як на рівні створення мікроконтексту, так і на рівні організації смислово завершеного і самодостатнього тексту.