Українська мова як іноземна: фонетичний та морфологічний аспекти

Abstract

Вивчення української мови є однією з основних вимог навчання іноземних студентів у ВНЗ України. Необхідність комплексного підходу до засвоєння мовного матеріалу на всіх рівнях: лексичному, фонетичному, граматичному – не викликає жодних сумнівів. Проблема вивчення української мови як іноземної є недостатньо дослідженою. Методики або не є розробленими, або залишаються інтелектуальною власністю авторів, які не поспішають ними ділитися на сторінках наукових видань. Таким чином, викладачам доводиться використовувати загальні методики викладання іноземних мов, а також спиратися на власний досвід та інтуїцію. Якщо студенти володіють спорідненими мовами (російською, білоруською, польською), то це може бути як перевагою (коли певні міжмовні моменти виявляються аналогічними), так і недоліком (коли однакові на перший погляд слова мають зовсім різне значення). Розгляд питання про лінгвістичні основи методики викладання фонетики й морфології української мови як іноземної активізує багатоаспектний опис української мови, зокрема граматичної й фонетичної систем, як об’єкта вивчення для іноземців.