Пожалуйста, используйте этот идентификатор, чтобы цитировать или ссылаться на этот ресурс: http://dspace.nuph.edu.ua/handle/123456789/34883
Полная запись метаданных
Поле DCЗначениеЯзык
dc.contributor.authorКотвіцька, А. А.-
dc.contributor.authorКононенко, Н. М.-
dc.contributor.authorТаможанська, Г. В.-
dc.contributor.authorМятига, О. М.-
dc.contributor.authorСафронов, Д. В.-
dc.date.accessioned2025-04-03T06:39:27Z-
dc.date.available2025-04-03T06:39:27Z-
dc.date.issued2024-
dc.identifier.citationФізична терапія після перелому стегнової кістки у пацієнтів похилого віку на довготривалому етапі реабілітації / А. А. Котвіцька [та ін.] // Соціальна фармація в охороні здоров'я. - 2024. - Т. 10, № 3. - С. 29-36. DOI: 10.24959/sphhcj.24.334uk_UA
dc.identifier.urihttp://dspace.nuph.edu.ua/handle/123456789/34883-
dc.description.abstractПереломи шийки стегнової кістки є основною причиною інвалідизації людей похилого віку. Реабілітація є основною для відновлення функціональності, яка була до перелому. Цілься. Провести обсерваційне когортне дослідження для порівняння ефективності реабілітаційних програм у різних терапевтичних умовах. Матеріали та методи. У дослідження були включені пацієнти похилого віку, яким була проведена хірургічна стабілізація перелому стегнової кістки. Учасники були поділені на 3 групи: 1 група – амбулаторна реабілітація; 2 група – стаціонарна реабілітація; 3 група – реабілітація вдома. Результати реабілітації визначали на початковому етапі, через 3 та 6 місяців після перелому. Оцінювали індекс Бартеля, пасивну та активну амплітуду рухів при згинанні та розгинанні стегна, силу м’язів при згинанні, розгинанні та розгинанні колінного суглоба. Результати. Через 6 місяців у всіх трьох групах спостерігалося статистично значуще покращення (p < 0,05) усіх показників порівняно з вихідним рівнем. Враховуючи міжгруповий аналіз, остаточний індекс Бартеля був значно вищим у пацієнтів, які лікувались амбулаторно (88,00 ± 9,6), ніж у стаціонарних пацієнтів (68,57 ± 11,7), але не було виявлено статистичної різниці між пацієнтами, які лікувались амбулаторно та вдома (82,5 ± 10,4). Загалом пацієнти, які проходили лікування в амбулаторних умовах, показали кращі функціональні результати, тоді як пацієнти, які проходили реабілітацію в стаціонарних умовах, мали гірші результати. Пацієнти, які лікувалися вдома, показали проміжні кінцеві функціональні результати, більш схожі на амбулаторні. Пацієнти з переломом стегна, які проходили амбулаторну реабілітацію, з більшою ймовірністю мали кращий віддалений ефект від протоколу реабілітації щодо функціонального стану, м’язової сили при згинанні стегна, розгинанні стегна та розгинанні коліна. Пацієнти, направлені на реабілітацію вдома, показали проміжні результати, ближчі до амбулаторних, хоча після виписки зі стаціонару розпочали реабілітаційне лікування швидше.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.subjectфізична терапіяuk_UA
dc.subjectперелом стегнової кісткиuk_UA
dc.subjectдовготривалий етап реабілітаціїuk_UA
dc.subjectphysical therapyuk_UA
dc.subjectfemur fractureuk_UA
dc.subjectlong-term rehabilitationuk_UA
dc.titleФізична терапія після перелому стегнової кістки у пацієнтів похилого віку на довготривалому етапі реабілітаціїuk_UA
dc.title.alternativePhysical therapy after femur fracture in elderly patients at the long-term rehabilitation stageuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Располагается в коллекциях:Наукові публікації кафедри соціальної фармації
Соціальна фармація в охороні здоров'я. Архів статей 2015-2024

Файлы этого ресурса:
Файл Описание РазмерФормат 
Фізична терапія після перелому стегнової 29-36.pdf379,8 kBAdobe PDFПросмотреть/Открыть


Все ресурсы в архиве электронных ресурсов защищены авторским правом, все права сохранены.