Role of intercultural communications in implementation of innovations in higher education: historical and pedagogical aspects

Abstract

While scrutinizing the Imperial Kharkiv University the role of intercultural communication in implementation of innovations in higher medical and pharmaceutical education has been analyzed and the ways of updating the historical and pedagogical experience during our time have been highlighted in the article. It has been determined that during the imperial period intercultural communication was carried out at the university by including foreign scientists to the staff of the higher educational institution, training members of the teaching staff abroad, organization of joint research with scientists from leading educational centers within the international space. The attention on the importance of formation of teachers’ readiness to intercultural communication for the purpose of further innovation has been emphasized.

У статті на прикладі Імператорського Харківського університету проаналізовано роль міжкультурних комунікацій у впровадженні інновацій в вищій медико-фармацевтичній освіті та висвітлено шляхи актуалізації історико-педагогічного досвіду в період сучасності. Визначено, що в імператорський період міжкультурна комунікація здійснювалася в університеті завдяки включенню іноземних вчених до штатного складу вищого навчального закладу, стажуванню представників професорсько-викладацького складу за кордоном, організації сумісних досліджень з науковцями провідних освітніх центрів в межах міжнародного простору. Акцентовано увагу на важливості формування готовності викладачів до міжкультурної комунікації з метою їх подальшої інноваційної діяльності.

В статье на примере Императорского Харьковского университета проанализирована роль межкультурных коммуникаций во внедрении инноваций в высшем медико-фармацевтическом образовании и высветлены пути актуализации историко-педагогического опыта в период современности. Определено, что в императорский период межкультурная коммуникация осуществлялась в университете благодаря включению иностраных ученых в штатный состав высшего учебного заведения, стажировке представителей профессорско-преподавательского состава за рубежом, организации совместных исследований с учеными ведущих образовательных центров в рамках международного пространства. Акцентировано внимание на важности формирования готовности преподавателей к межкультурной коммуникации с целью их дальнейшей инновационной деятельности.