Оцінка впливу комбінації похідних глюкозаміну з кверцетином на морфофункціональний стан тимусу та селезінки щурів за умов токсичної дії доксорубіцину

Abstract

У рейтингу найбільш застосовуваних антинеопластичних лікарських препаратів чільне місце посідає антибіотик антрациклінового ряду доксорубіцин. Впровадження доксорубіцину в клінічну практику дозволило покращити поточні і відтерміновані результати лікування, проте неселективний спектр цитостатичної дії цієї речовини виявляється низкою лікозалежних побічних ефектів, серед яких найхарактернішими є кардіо- та мієлотоксичність. Серед сучасних та апробованих підходів до фармакокорекції органотоксичної дії доксорубіцину традиційним вважається проведення супровідної допоміжної терапії з використанням препаратів різних фармакотерапевтичних груп, дія яких спрямована на відповідний уражений орган/систему-мішень. Суттєвим недоліком такого підходу є створення передумов для поліфармації і, отже, усіх негативних наслідків її застосування. На теперішній час продовжують накопичуватись наукові дані стосовно перспективності пошуку засобів терапії супроводу серед біологічно активних речовин природного походження та їх комбінацій, які відрізняються універсальним полікомпонентним механізмом цитокоригуючої дії, вираженою лікувальною ефективністю та високим профілем безпеки. Мета дослідження. Фармакологічне вивчення комбінації похідних глюкозаміну з кверцетином як потенційного фармакокоректора імунотоксичної дії доксорубіцину в експерименті на щурах. Матеріали та методи. Дослідження з оцінки коригуючого впливу комбінації похідних глюкозаміну з кверцетином в умовах доксорубіцинової інтоксикації проведено на 75 щурах. Для моделювання інтоксикації дослідним тваринам (окрім інтактної групи) вводили внутрішньоочеревинно доксорубіцин у дозі 5 мг/кг маси тіла один раз на тиждень впродовж чотирьох тижнів. Досліджувану комбінацію вводили щодня одноразово внутрішньошлунково впродовж 28 діб після першої ін’єкції цитостатика. Гістоморфологічне вивчення тимусу та селезінки здійснювалось за допомогою стандартних методів світлової мікроскопії. Результати. У ході дослідження було показано, що під впливом дослідної комбінації похідних глюкозаміну з кверцетином спостерігалось зменшення дистрофічних змін у тимусі та селезінці щурів, підвищувалась інтенсивність процесів регенерації, що свідчило про відновлення функціонального стану імунокомпетентних органів. За ступенем вираженості захисного впливу дослідна комбінація перевершувала такий у монокомпонентних референс-зразків глюкозаміну гідрохлориду та кверцетину. Висновки. Дослідна комбінація похідних глюкозаміну з кверцетином чинить коригуючий вплив на стан органів імуногенезу (тимусу та селезінки) за умов розвитку доксорубіцинової інтоксикації у щурів та є перспективним об’єктом для подальшого фармакологічного вивчення як модифікатора імунодепресивної дії доксорубіцину.

In the rating of the most used antineoplastic drugs, the antibiotic of the anthracycline series doxorubicin occupies a significant place. The introduction of doxorubicin into clinical practice has made it possible to improve the current and delayed results of treatment; however, the non-selective spectrum of its cytostatic action is manifested by a number of drug-dependent side effects, among them cardio- and myelotoxicities are the most characteristic ones. Among the modern and proven approaches to the pharmacocorrection of the organotoxic effect of doxorubicin, it is considered traditional to carry out the supporting therapy using drugs of various pharmacotherapeutic groups, which action is directed to the corresponding affected organ/target system. A significant disadvantage of this approach is the creation of prerequisites for polypharmacy and, consequently, all the negative consequences of its use. Currently, scientific data on the prospects of searching for products of the supporting therapy among biologically active substances of natural origin and their combinations characterized by a universal multicomponent mechanism of the cytocorrective action, pronounced therapeutic effectiveness and a high safety profile continue to appear. Aim. To study the combination of glucosamine derivatives with quercetin as a potential сorrector of the immunotoxic action of doxorubicin in the experiment in rats. Materials and methods. The study in evaluating the corrective effect of the combination of glucosamine derivatives with quercetin under conditions of doxorubicin intoxication was performed on 75 rats. To simulate intoxication, experimental animals (excluding the intact group) were injected intraperitoneally with doxorubicin in the dose of 5 mg/kg of the body weight once a week for four weeks. The combination under research was administered once daily intragastrically for 28 days after the first injection of the cytostatic. The histomorphological studies of the thymus and spleen were performed using standard methods of light microscopy. Results. In the course of the study, it was shown that under the effect of the combination of glucosamine derivatives with quercetin studied a decrease in dystrophic changes in the thymus and spleen of rats was observed, the intensity of regeneration processes increased, indicating the restoration of the functional state of immunocompetent organs. By the severity of the protective effect the combination studied was superior to monocomponent reference samples of glucosamine hydrochloride and quercetin. Conclusions. The combination of glucosamine derivatives with quercetin has a corrective effect on the state of the organs of immunogenesis (thymus and spleen) under conditions of the development of doxorubicin intoxication in rats and is a promising subject for further pharmacological study as a modifier of the immunosuppressive effect of doxorubicin.

В рейтинге наиболее применяемых антинеопластических лекарственных препаратов значимое место занимает антибиотик антрациклинового ряда доксорубицин. Внедрение доксорубицина в клиническую практику позволило улучшить текущие и отсроченные результаты лечения, однако неселективный спектр его цитостатического действия проявляется рядом лекарственнозависимых побочных эффектов, среди которых наиболее характерными являются кардио- и миелотоксичность. Среди современных и апробированных подходов к фармакокоррекции органотоксичного действия доксорубицина традиционным считается проведение сопроводительной вспомогательной терапии с использованием препаратов различных фармакотерапевтических групп, действие которых направлено на соответствующий пораженный орган/систему-мишень. Существенным недостатком такого подхода является создание предпосылок для полифармации и, следовательно, всех негативных последствий ее применения. На данный момент продолжают появляться научные данные о перспективности поиска средств терапии сопровождения среди биологически активных веществ природного происхождения и их комбинаций, которые отличаются универсальным поликомпонентным механизмом цитокорригирующего действия, выраженной лечебной эффективностью и высоким профилем безопасности. Цель исследования. Фармакологическое изучение комбинации производных глюкозамина с кверцетином как потенциального фармакокорректора иммунотоксического действия доксорубицина в эксперименте на крысах. Материалы и методы. Исследование оценки корригирующего влияния комбинации производных глюкозамина с кверцетином в условиях доксорубициновой интоксикации проведено на 75 крысах. Для моделирования интоксикации подопытным животным (за исключением интактной группы) вводили внутрибрюшинно доксорубицин в дозе 5 мг/кг массы тела один раз в неделю в течение четырех недель. Исследуемую комбинацию вводили ежедневно однократно внутрижелудочно в течение 28 суток после первой инъекции цитостатика. Гистоморфологическое изучение тимуса и селезенки осуществляли с помощью стандартных методов световой микроскопии. Результаты. В ходе исследования было показано, что под влиянием исследуемой комбинации производных глюкозамина с кверцетином наблюдалось уменьшение дистрофических изменений в тимусе и селезенке крыс, повышалась интенсивность процессов регенерации, что свидетельствовало о восстановлении функционального состояния иммунокомпетентных органов. По степени выраженности защитного влияния исследуемая комбинация превосходила монокомпонентные референс-образцы глюкозамина гидрохлорид и кверцетин. Выводы. Комбинация производных глюкозамина с кверцетином оказывает корригирующее влияние на состояние органов иммуногенеза (тимуса и селезенки) в условиях развития доксорубициновой интоксикации у крыс и является перспективным объектом для дальнейшего фармакологического изучения как модификатора иммунодепрессивного действия доксорубицина.