Скринінгове дослідження нових похідних тіазолідинону на протисудомну активність

Abstract

Актуальним є пошук нових протиепілептичних лікарських засобів, які б мали більшу широту терапевтичної дії та водночас менше побічних реакцій. Тіазолідинони – перспективний клас для розроблення нових антиконвульсантів. Мета роботи – здійснити скринінгове дослідження нових похідних тіазолідинону на протисудомну активність на моделях судом, що спричинені пентилентетразолом і максимальним електрошоком, проаналізувати зв’язок «структура – активність», виявити сполуку-лідер, дослідити дозозалежність її дії. Матеріали та методи. Використали базові скринінгові моделі пентилентетразолових і спричинених максимальним електрошоком судом у мишей. Досліджувані 9 оригінальних похідних тіазолідинону (100 мг/кг) та референс-препарати вальпроат натрію (300 мг/кг), карбамазепін (40 мг/кг) уводили внутрішньошлунково за 30 хв до підшкірного введення пентилентетразолу (90 мг/кг) або індукції максимального електрошоку з силою струму 50 мА та частотою 50 Гц протягом 0,2 с. Для вивчення дозозалежності сполуку-лідер уводили в широкому діапазоні доз 25–150 мг/кг внутрішньошлунково. Результати. З 9 сполук, які дослідили, 3 не вплинули на перебіг експериментальних судом, 2 мали проконвульсивний, 4 – протисудомний ефект. Визначили сполуку-лідер – 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинон під лабораторним шифром Les-6222, що показала найвиразніші антиконвульсантні властивості. Проаналізували взаємозв’язок «структура – протисудомна активність» у ряду похідних тіазолідинону. На двох моделях судом дослідили дозозалежність антиконвульсантного ефекту 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинону, визначили найефективнішу дозу – 100 мг/кг. Висновки. 5-[(Z)-(4-нітробензиліден)]-2-(тіазол-2-іліміно)-4-тіазолідинон – перспективна сполука для поглиблених досліджень на протисудомну та супутні види фармакологічної активності для розроблення нового оригінального антиконвульсанта.