Діагностика смертельних отруєнь флувоксаміном за результатами хіміко-токсикологічних досліджень

Abstract

Останніми роками велику увагу надають вивченню ангіогенезу, особливо в осіб з імунодефіцитними станами: ВІЛ-інфікованих; пацієнтів, що перенесли пересадку органів або тканин та ін. Bartonella henselae (збудник хвороби від котячих подряпин) і B. quintana (збудник траншейної гарячки) можуть викликати судинну проліферацію, яка клінічно маніфестує у формі бацилярного ангіоматозу або пеліозу — захворювань, що мають летальні наслідки у разі неадекватної етіотропної терапії. Підходи до антибактеріальної терапії бартонельозу знаходяться ще на етапі розробки і поки що не отримали спільного визнання. В статті розглядаються експериментальні та клінічні дані про можливість впливу макролідів на ангіогенез при бартонельозі. Лікування та профілактика із застосуванням азитроміцину рекомендуються всім хворим на бацилярний ангіоматоз і/або пеліоз. Подальше вивчення антиангіогенної дії макролідів, а можливо і антибіотиків з інших груп, є перспективним при розробці оптимальних схем лікування бацилярного ангіоматозу та пеліозу.

Resolution of the drug isolation methods generally accepted in forensic and toxicological analysis has been studied with regard to fluvoxamine by the methods of O.O.Vasilyeva, Stas-Otto, V.Ph.Kramarenko, which al­lowed to isolate 16.9±1.6%, 20.2±2.2%, 11.3±1.6% of the antidepressant under research, respectively. The possibility of using the Thin Layer Chromatography method, colour reactions, UV-spectroscopy to detect fluvoxamine isolated from the biological material after the previous additional purification of the extracts from concomitant admixtures by back extraction and TLC has been shown. The quantitative content of fluvoxamine in the extracts was performed by the extraction spectro­photometry in the visible region by the ionic associate formation reaction with methyl orange, the acidic azo-dye. Light absorption of the coloured solutions was subjected to the Bouguer-Lambert-Behr law within the range of concentrations from 15 to 240 u.g of fluvoxamine in 14 ml of the final volume. The relative error of the quantitative determination did not exceed 2.6%. The results obtained can be used for forensic and toxicological investigations of the biological material for the content of fluvoxamine.